а індивідуальних коефіцієнтів трудової участі зустрічає серед співробітників підприємства, особливо в тому випадку, коли до індивідуальних коефіцієнтам участі прив'язана система матеріального стимулювання. Щоб уникнути подібного роду труднощів, потрібно знайти інший показник результативності діяльності підприємства, враховує ступінь участі всіх його співробітників в досягненні спільної мети. В якості такого універсального узагальнюючого показника використовують грошовий еквівалент трудового внеску працівників: їм є заробітна плата. Зрозуміло, такий підхід теж не позбавлений недоліків, але він є найбільш об'єктивним з усіх можливих, тому досить широко використовується в аналітичних цілях.
Згідно з російським законодавством витрати підприємства не оплату праці співробітників не обмежуються виплатою заробітної плати, обумовленої в контрактах, трудових договорах і тарифних довідниках. Для підприємств усіх форм власності обов'язковими є відрахування з фонду заробітної плати співробітників в фонди соціального страхування і пенсійний (нині обов'язкові відрахування становлять 38% фонду заробітної плати). Крім того, співробітникам виплачуються відпускні, дотації на харчування, матеріальна допомога, оплачуються витрати на відрядження, надбавки за особливі умови роботи (Шкідливість, понаднормові роботи тощо), премії за підсумками кварталу або року або по виконанні певного замовлення, оплачується час простою і виготовлення шлюбу не з вини працівника, і т.д. Частина цих витрат є витратами (тобто підприємство може віднести їх на собівартість продукції), а частина виплачується з чистого прибутку. У кожному разі це чималі суми, і в аналізі їх криється можливість не тільки і навіть не стільки економити на фонді оплати праці, оскільки це загрожує соціальною напруженістю на підприємстві. Ретельний аналіз всіх статей витрат дозволить більш ефективно формувати собівартість продукції, підвищуючи тим самим показники фінансової результативності роботи підприємства.
Зв'язок продуктивності і розмірів оплати праці співробітників відбивається в питомих показниках обсягу виробленої продукції на 1 руб. заробітної плати або фонду оплати праці. У процесі аналізу обчислюються такі величини:
- виручка на 1 руб. заробітної плати або ФОП всіх співробітників підприємства;
- виручка на 1 руб. заробітної плати або ФОП виробничих робітників;
- виручка на 1 руб. заробітної плати або ФОП фахівців (для підприємств невиробничої сфери);
Зворотні показники теж використовуються досить широко:
- частка заробітної плати в 1 руб. виручки;
- частка витрат на оплату праці в 1 крб. виручки;
- частка заробітної плати в собівартості продукції підприємства;
- частка витрат на оплату праці в загальній сумі витрат підприємства;
- частка заробітної плати в 1 руб. товарної або готової продукції.
Для цієї групи показників зазвичай існують нормативні значення, які м...