консультацією з педагогічною клінікою. При даному закладі були відкриті курси викладання дефектології. Офіційно стало впроваджуватися поняття В«Дефективне дитинствоВ». p> У зв'язку з цим В.П. Кащенко створює перший музей дефектології, а потім і інститут дефективности. Протягом наступних семи десятиліть все різноманіття дитячого розвитку охоплювалося двома основними поняттями: діти нормальні - діти аномальні (дефективні); як і відповідними розділами наукового знання: загальна педагогіка - дефектологія В»(Г.Ф. Кумаріна, 1997).
Основоположником радянської дефектології вважається Л.С. Виготський, який після В.П. Кащенко став директором інституту дефектології. Під дефектологією він расширенно розумів В«Область теоретичних знань про розвиток дефективних дітей та науково-практичної діяльності з вивчення та використання спеціальних шляхів і засобів виховання В»(1929).
Пізніше дефектологія визначається як розділ педагогічної науки і психофізіологічних особливостей розвитку, виховання і навчання дітей, мають фізичні та психічні вади. Походить від латинського В«ДефектусВ» - недолік і грецького В«логосВ» - наука. Тому дефектологія вивчає всі форми недостатній функції систем у дітей, тобто дефект. При цьому акцент зазвичай робився на грубих органічних дефектах, часто вродженого характеру (сліпота, глухота, олігофренія і т.д.). До таких дітей ставилися як до В«дефективнихВ», ізолювали їх від суспільства у спеціальних установах інтернатного типу. В даний час відомо, що подібна депривація у низки дітей викликає виражені вторинні відхилення в розвитку.
5. Корекційна педагогіка
Наступний шостий етап розвивається в нашій країні тільки в 1930р. Але В.П. Кащенко ще в 1925 р. робив спроби створення В«коррективной педагогікиВ». У роботі В«Педагогічна корекція В»він розкриває своє ставлення доВ« важких дітям В»і принципи майбутньої корекційної педагогіки: В«поняттям важкі діти ми підкреслюємо характерну особливість у їхніх життєвих проявах, пов'язану з стійкими відхиленнями від норми певних сторін особистості, що формується, обумовлених фізичними та розумовими вадами В».
У цьому випадку акцент корекційної педагогіки переноситься з необоротних виражених дефектів на аномалії розвитку; з дефективних дітей на важких і аномальних. Аномалії в відміну від дефекту носять частково оборотний характер.
За кордоном конкретизація завдань коррективной педагогіки пов'язано з введенням ще в 1915 р. німецьким психіатром Емілем Крепеліном понять ЗПР і олігофренія. В результаті відбувається диференціація олігофренії як грубої розумової відсталості, важких сенсомоторних і мовних дефектів (дефектологія) від ЗПР, інших помірних аномалій, які стали вивчатися власне корекційної педагогікою.
У 60-70 роки поняття аномалії стало розглядатися як В«патологічне відхилення від норми у функціональних системах організму В». А ЗПР стали оцінювати як В«порушення темпу фізичного і розумового розвитку В»на тлі нейропсихологічних розладів, незрілості окремих психологічних функцій (М.М. Малофееев, 1997). p> З 80-х років став чаші в нашій країні застосовуватися зарубіжний варіант терміна В«корекційна педагогіка В», де замість боротьби з дефективностью на перше місце стала висуватися науково обгрунтована система корекційної роботи, що має свої спеціальні методи і форми освітньої діяльності. Замість спеціальних установ інтернатного типу, де діти ізолювались від батьків, стали упровадяться більш демократичні і гуманні види корекції аномалій у сім'ї та загальноосвітніх школах.
Тому таких дітей стали об'єднувати зі здоровими дітьми, створюючи спеціальні класи КРВ у загальноосвітніх школах, що знімає ефект депривації. КРО покликане практично повністю коррегировать наявні відхилення у розвитку; воно змінило навчання початково-пристосувальне, що дозволяє хоча б частково пристосувати дитину з грубим дефектом розвитку до самообслуговування і рідше - адекватної життя в суспільстві. Тому в 70-80 роках в рамках подальшої гуманізацією корекційної педагогіки поняття В«аномаліяВ» змінилося поняттям «³дхилення у розвиткуВ». p> 6. Спеціальна педагогіка
Останній (Сьомий) етап характеризується розвитком в 90 роки спеціальної педагогіки на основі сучасного досвіду зарубіжних країн у сфері спеціальної освіти. Використовується європейське поняття В«педагогіка осіб з обмеженими можливостями В»; американський термінВ« педагогіка, що вивчає всі нестандартні випадки виховання і навчання, в тому числі, роботу з обдарованими дітьми (Г.Ф. Кумаріна, 1997). p> У нашій країні спеціальна педагогіка розглядається як В«система спеціальної, тобто орієнтованої на особливі потреби в медико-психолого-педагогічної допомоги, як вираження гуманного ставлення суспільства до тих дітей, які відчувають труднощі соціальної адаптації, повноцінного життя в суспільстві В»(Г.Ф. Кумаріна, 1997). p> Спеціальна педагогіка орієнтована на роботу з В«дітьми, що мають проблеми навчанняВ» на основі засто...