а й в УСІ Сторони світу », - так високо оцінів творчу, - самперед перекладацькою, - діяльність І. Франка О. Білецький [11, с. 163]. Це БУВ смілівій, як на ті часи, вчинок, Аджея часто ще місяць ї супротівні голоси: Якщо, Мовляв, українська література й має право на Існування, то позбав як література «для хатнього вжитку». Зокрема, чи не найбільше виступає проти збагачення Нашої літератури новімі Переклади М. Костомаров, Який, полемізуючі з М. Старицький, пропонував Йому дати Спокій зарубіжнім Класіко як таким, что НЕ Потрібні Українському чітачеві, Аджея це читач «з простонароддя» [11, с . 163].
Суть свого перекладацькою методу І. Франко, Окреслено так: «Я старався переводіті« Фавста »вільно, подаваті шкірного мнение автора по змозі в такій самій ФОРМІ, як сам автор, - на кілько се Було згідне з духом Нашої мови. Я почти Всюди задержував таке самє метрум, Яке Було в орігіналі »[56, т. 13, с. 13].
«Які ж РІСД творчого стилю перекладача у цьом жанрі? Самперед це СКОРОЧЕННЯ цільового тексту або тексту-першоджерела. Чи не маючі ні годині, ні достатніх матеріальніх ЗАСОБІВ, Щоби друкувати переклади Повністю, - Зазначає Х.
Паляниця, - І. Франко вибираете Із них позбав ті сторінки, в якіх з найбільшою силою виявляв прогресивні Тенденції цього чі цього твору, тому ВІН Дуже часто ставив перед своими Переклади просвітніцьку мету. Прагнучі якнайповніше простежіті частку одного персонажа роману, ВІН вибираете позбав ті Уривки, Які найбільше характерізувалі его. Так посталі Уривки з романів «Rome», «Paris», «La faute de l Abb? Mouret »[44, с. 9-10].
По-друге, перекладач часто вдавався до адаптацій, тоб Деяк відхілень від орігіналу. Причина - потреба донести до широкого українського (точніше - західноукраїнського) читача того годині якомога доступніше думки зарубіжніх авторів, зокрема французьких.
Такі адаптації, на мнение Х. Паляніці, вінікалі з різніх причин:
· Адаптація тексту, пов язана з пропуском окрем сцен, епізодів та Довгих опісів, Які могли б затемніті головну ідею та характеристику Головня персонажів. Такі СКОРОЧЕННЯ дали змогу пісьменнікові унікнуті багатьох пояснень, Які ускладнюють читання перекладу;
· Адаптація спричинилися Бажанов здійсніті переклади, доступні найшіршому колові чітачів. Вона ґрунтувалася на віпущенні окрем фраз та урівків, у котрой фігурують Невідомі імена та географічні найменування;
· Адаптація перекладу пов язана з пропущеними натуралістічніх опісів, до якіх НЕ Звиков БУВ ще Тогочасні Західноукраїнський читач и Які НЕ відповідалі естетичним засадам самого перекладача [44, с. 17-18].
Л. Григор єва Зазначає, что «Не маючі возможности перекладаті цілі романи, Франко вибираете з них окремі Уривки, де найрізкіше виявляв прогресивні Традиції даного твору. Для создания якісного перекладу або переспіву Франко користувався часто кількома ДЖЕРЕЛО, порівнюючі їх та мотівуючі свой метод вільного перекладу »[15, с. 45]. Іноді перекладач користувався іншомовнімі ДЖЕРЕЛО, переносячі всю дію на український грунт (переклад-переспів). Так з явився в Нашій літературі «Лис Микита» («Reineke Fuchs»), поетичний переспів «Дон Кіхота» Сервантеса, переспів драми «Бар-Кохба» Врхліцького. У драмі автор даже змінює ідею. Однак, даже вдаючися до переробки, І. Франко все ж таки Дуже Об...
