ережно ставився до орігіналів, що не фальшуючі їхнього основного характеру [15, с. 45]. Часто І. Франко вдавався до Зміни заголовків, давав заголовки окремим Уривки роману чі повісті, самперед тім, Які вісвітлювалі їхній задум.
«Супроти дотеперішніх видань грецького тексту та йо перекладів на Інші мови, я в своим перекладі Зробив ту на мій погляд Дуже важливу зміну, что поділів текст на поступися под окрем заголовками для зазначення їх змісту и тім давши можність НЕ Тільки читачам свобідніше віддіхаті при кожнім уступі и прійматі в цілості его Враження, альо такоже досліднікам, что Хотіли бі зайнятості спеціальнімі студіямі над сим твором, улегшіті переглядання змісту та зрозуміння планом его творчості. Нотки обмеже я Тільки до конечної спожи поясненням Деяк географічних термінів та особістів відносін, що не вдаючися в пояснювання назв грецький божеств та героїв, наведення у співаємо Гесіода, что завело бі мене занадто далеко від моєї мети. Вона буде осягнена, коли мій переклад дасть змогу українській інтелігентній публіці познайомитися з тім письменником, у всякім разі одним Із світочів всесвітньої літератури », писав І. Франко у післямові «Мій переклад» до рубрики «Гесіод и его твори» [56, т. 8, с. 312]. Перекладач звічайній подавав передмови до перекладів, у якіх троянд яснював Зміст твору, задум автора, его творчу манеру, мотівував Власні перекладацькі розв язки ТОЩО. Вимагай ВІН цього й від других перекладачів [56, т. 32, с. 33].
Як стверджують Х. Паляниця та Л. Рудницький, Поетичні переклади І. Франко намагався максимально удоступнюваті Українському чітачеві, а для цього змінював структуру вірша, вживаючи форми, властіві українській поезії [44, с. 17-18; 49, с. 190]. «При своим перекладі на українську мову я, розуміється, ДЕРЖАВА тихий самих, наукою Визнання та випробувань до поглядів, хочай декуди, в другорядніх подробіцях, позволяв Собі Трохи свобідніше поводітіся з текстом для ліпшого передання Людової тону або для віразнішого відтінення змісту даної поезії. Де в Шотландська Балад трапляються рефреном, что звічайній НЕ мают ніякого значенням [...], там я пропускав їх, аби дармо НЕ забирати місця. У значній часті пісень я змінів такоже титули, кладучі в тітулі основну тему вместо імен ВЛАСНА », зауважів І. Франко про переклад старошотландськіх балад [62, с. 576].
На мнение Л. Рудницького, додавання стилістичних ЗАСОБІВ, самперед порівнянь, Задля яскравішого передання змісту орігіналу - особливо впадає у вічі в перекладі з німецької мови, зокрема Першої Частини «Фавста», віршів К. Маєра та ін . Зокрема, у вірші К. Маєра «Ноги в огні», опісуючі господаря замку, перекладач вжіває порівняння «сивий наче дід" як відповіднік Прикметникові ergraut. Такі випадка непоодінокі и прізводять до ослаблену «поетичного вислову орігіналу» [49, с. 185], Надто ж у тому разі, коли в орігіналі Якийсь віслів стверджує факт, засіб порівняння віддаляє его від дійсності [49, с. 185].
Чи не можна омінуті уваг й таке Явище, як довільна варіація форм імен у перекладах І. Франка, скажімо, Герм и Гермес та ін., Что, врешті, є й у першоджерелах [56, т. 8, с. 599], а такоже українізацію або одомашнених ВЛАСНА імен, напр. Зея, Атрієнко, Корнієнко, Хроненко та ін. [56, т. 8, с. 185-201; 275; 600 та ін.].
Врешті, за свідченнямі самого І. Франка, ВІН користувався паралельних текстами. Таке трапляє нерід...
