ь до встановлення міжособистісних відносин з педагогом.
. Дотримання соціальних і етичних норм - прийняття і виконання шкільних та загальноприйнятих норм поведінки і спілкування.
. Активність і автономність поведінки - активність і самостійність у пізнавальній і соціальній діяльності.
. Особливості мотиваційно-особистісної сфери - орієнтація на освоєння способів отримання знання. Прояв інтересу до закономірностей, принципам. Перевагу важких завдань. Наявність мотиву самоосвіти, представленого інтересом до додаткових джерел знань.
. Сталий емоційний стан в школі - відсутність виражених протиріч між: вимогами школи (педагога) і батьків; вимогами дорослих і можливостями дитини.
. Особливості системи відносин школяра до світу і самому собі - емоційно-позитивне сприйняття дитиною системи своїх відносин з однолітками.
. Відносини з однолітками - орієнтація на думку товаришів.
. Ставлення до себе - стійка позитивна самооцінка.
. Відносини з вчителями - емоційно-позитивне сприйняття дитиною системи своїх відносин з педагогами та вихователями.
. Ставлення до значимої діяльності - емоційно-позитивне сприйняття школи і вчення [16, с. 24].
Усі дослідники при визначенні соціально-психологічної адаптації виділяють головним чином необхідний рівень сформованості засобів спілкування і поведінки. Тому до критеріїв соціально-психологічної адаптації дітей до школи відносять успішність навчання і дисциплінованість. Ряд авторів до групи дезадаптованих учнів включають дітей, які відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками або вчителями, тобто дітей з порушенням соціальних контактів.
При вивченні соціально-псіхологічеcкой адаптації велика увага приділяється аналізу емоційних проявів. Сформованість «соціально-адекватних способів реалізації емоційних станів» є одним з факторів соціально-психологічної адаптації. Нові вимоги шкільного навчання часом перевершують можливості дитини, змінюють стан емоційної сфери, викликаючи «неспецифічну» стресову реакцію організму. Труднощі, що виникають в процесі шкільної адаптації, виявляють, насамперед, порушення рівноваги між потребами дитини, її прагненнями, суб'єктивними уявленнями і вимогами, які пред'являє до його поведінки школа [41, с. 34].
Висновки по 1 главі
Узагальнюючи вищесказане, зазначимо, що:
перше, адаптація - це пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища. Соціально-психологічна адаптація (Р.В. Овчарова, Г.Ф. Кумаріна тощо) розглядається з позиції впливу на дитину не тільки середовища, а й зворотного: він сам змінює соціально - психологічну ситуацію. У ході соціально-психологічної адаптації здійснюється не тільки пристосування індивіда до нових соціальних умов, а й реалізація його потреб, інтересів і прагнень; особистість входить у нове соціальне оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і розвиває свою індивідуальність. В результаті соціально-психологічної адаптації формуються соціальні якості спілкування, поведінки і діяльності, прийняті в суспільстві, завдяки яким особистість реалізує свої прагнення, потреби, інтереси і може самовизначитися.