е не обійтися тільки знанням іншої мови, тут потрібно особливе чуття, майстерність - вміти передчувати мовні форми, гру слів і вміти передати художній образ.
Однак серед перекладачів є різноманітні думки з приводу передачі «духу» твору. Одні вважають, що важливо відповідність перекладу духу рідної мови, інші ж, навпаки, наполягають на тому, що читача треба привчати сприймати чужу думку і культуру. Другим деколи через це доводиться йти на насильство рідної мови.
У зв'язку з такою позицією у перекладачів існує думка, що літературного перекладу не існує. Точніше, він неможливий. Адже одна людина інтерпретує і переводить так, а другий - зовсім інакше. Як тут бути? Однак люди завжди намагалися зрозуміти один одного і збагатити свою душу літературним світом, а значить і перекладачі, знову і знову ставлячи собі питання «Чи можливо це?», Намагатимуться робити неможливе.
2. Крилаті слова і вирази Н.В. Гоголя
Всі ми вийшли з шинелі Гоголя, - так образно і ємко літератори характеризують ту величезну і досі не перевершений ніким роль, яку зіграв письменник в історії російської словесності [14; с. 6]. Цю ж фразу може повторити кожен з нас, усвідомлюючи в цілому по своїй повсякденній мовній практиці значення Н.В. Гоголя для розвитку мови, найбільш рельєфно, без сумніву, що виявляються в постійних зверненнях до гоголівських творів: то щоб підтвердити думку авторитетною думкою, то з метою охарактеризувати вчинки людини, певні явища і події в житті, або поетизуючи їх, піднімаючи на надзвичайну висоту, якщо образ, до якого вдається мовець, піднесено-романтичний або безжалісно розвінчуючи, опускаючи на саме дно, якщо цей образ їдко-сатиричний, а то й просто з бажанням пограти з розкішним, натхненним, мудрим, веселим, але іноді і уїдливим, нещадним словом.
За словами дослідників Л.П. Дядечко, О.В. Петренко і Ю.Ф. Прадід, серед різноманітних апеляцій до текстів Н.В. Гоголя виділяються ті, які традиційно іменуються загальними термінами «крилаті слова», «крилаті вирази». Вони істотно поповнили лексичний, фразеологічний і ептоніміческій склади російської та української мов. Гоголівські твори лідирують за кількістю виникли на їх базі крилатих одиниць у російській мові серед творів класиків-прозаїків, а в українському - серед текстів іншомовних авторів (згідно з підрахунками, проведеними за словником А.П. Коваль та В.В. Коптілова «Крилаті вислови в українській літературній мові »[20], в українській мові Н.В. Гоголю належить 21, А.С. Пушкіну - 20, М. Горькому - 16, У. Шекспіру - 11 крилатих оборотів) [14; с. 23].
Багате лексичне, фразеологічне і ептоніміческое спадщина, яка дісталася нам від Н.В. Гоголя, за свідченням перших шанувальників найбільшого сатирика виникло не раптом. Молодший сучасник найбільшого майстра образного і влучного слово А.Ф. Писемський зазначав: «Небагато, ймовірно, з великих письменників так повільно робилися улюбленцями маси публіки, як Гоголь. Треба було кілька років гарячого, з тонким чуттям критику, проходячи слово за словом його твори, розтлумачувати їх художній сенс і заради розкриття цього сенсу коливати іноді навіть упереджено усталені авторитети; треба було кілька обдарованих акторів, які відтворили б гоголівський сміх у всьому його незаперечному значенні; треба було, нарешті, суспільству виховатися, так би мовити, його послідовниками, перш ніж воно в змозі було зрозуміти значення творів Гоголя, полюбити їх, вивчити і розняти, як це є в даний час, на приказки »[41; с. 527]. Після десятиліть процес входження оборотів, відзначених печаткою генія, видається більш швидкоплинним. Через сто років К.І. Чуковський пише: «Хто з російських людей, кажучи про« Ревізора », не згадає з захопленням таких« гоголізмів », без яких« Ревізор »- не« Ревізор »:« не по чину береш »,« пляшка толстобрюшка »,« агов, ви, злітна! »,« вам все - фінтерлюшкі »,« життя моя ... тече ... в емпіріях »,« ек, куди метнув! »,« в особі отаке міркування »,« ах, який пасаж! »,« в кімнат таке... амбре »,« а подати сюди Ляпкина-Тяпкіна! »,« Цицерон з мови »і так далі, і так далі - недарма всі ці крилаті слова і слівця негайно ж після появи« Ревізора »у пресі демократична молодь того часу ввела в свій мовний ужиток [52; с. 267].
Як би там не було, вже в 1883 р в «Збірнику чудових наречений, цитат, приказок і т.п. різних часів і народів з історичною та порівняльним поясненнями »І.І. Редникова - перша в Росії спеціальному довіднику - зафіксовано понад півсотні гоголівських крилатих виразів і стали загальними імен персонажів (в основному з «Ревізора» і «Мертвих душ») [14; с. 17]. Поступово гоголівські образи завоювали впевнену позицію і в українському суспільстві.
Докладне вивчення ряду текстів Н.В. Гоголя в середній школі на тяжінні усього минулого століття, ...
