ь) визначають величину і спрямованість термінових тренувальних ефектів.
Візьмемо, наприклад, кросовий біг протягом 45 хвилин, що виконується відносно рівномірно зі швидкістю аеробного порогу (вона у футболістів дорівнює приблизно 3 м/с).
У добре підготовлених гравців частота серцевих скорочень в такому бігу не перевищить 150 уд/хв. Вже на другій хвилині бігу ЧСС досягає цього максимуму, і потім протягом залишилися 43 хвилин проходитиме чисто аеробне робота. Вона забезпечується аеробними енергетичними механізмами, і протягом усього часу вправи буде вдосконалюватися їхня робота [12, с. 61]. p align="justify"> Слід зазначити, що абсолютно рівномірна робота не існує, і в такій роботі припустимі коливання швидкості бігу (В± 2%). Але завдання в рівномірних вправах завжди одна: вивести функціональні системи організму футболістів на певний рівень і В«потриматиВ» їх на цьому рівні протягом певного часу. При одному рівні інтенсивності безперервного вправи це буде відновна навантаження, при іншому розвиваюча. Більш поширеними тренуваннями футболістів є безперервні вправи змінної інтенсивності. p align="justify"> По-перше, сама гра це типове вправу змінної інтенсивності, і цього добре видно з динаміки частоти серцевих скорочень (ЧСС). В ігровому вправі, якщо воно виконується одноразово і безперервно, активні фази чергуються з відносно пасивними. Тому в активних фазах ЧСС підвищується до 180-200 уд/хв, активізується анаеробні механізми енергетичного забезпечення. Безліч таких циклів у безперервному вправі позитивно впливають на вдосконалення швидкості розгортання енергетичних систем в активних фазах вправи і швидкості відновлення в пасивних. Такі вправи більше відповідають структурі гри, і вони корисні для комплексного впливу на рухові якості футболістів. Сам же вибір методу вправи залежить від того, що є наріжним каменем в терміновому тренувальному ефекті. Якщо головним є вирішення ігрової задачі тактико-технічного, і воно повинно виконуватися тактично грамотно, технічно точно і на заданому рівні інтенсивності, то краще використовувати метод роботи В«з перервамиВ». Тут в паузах відпочинку відбувається відносно швидка ліквідація стомлення, і кожне чергове повторення виконується на необхідному тактико-технічному і функціональному рівні. Якщо ж головними є функціональні зрушення (їх величина, спрямованість і утримання на заданому рівні протягом усього вправи) то більш доцільно є застосування безперервних вправ. p align="justify"> Слід відзначити ще одну особливість безперервних змінних вправ: в пасивних фазах цих вправ знижується активність функціональних систем організму, але знижується вона до певного рівня. І як тільки починається активна фаза, то швидкість розгортання цих систем значно більша, ніж вправи з перервами [12, с. 84]. p align="justify"> При використанні методу тренувальних вправ з перервами також є активні і пасивні фази, але на відміну від безперервного методу, в якому в п...