ів, які повинні бути покарані вогнем »[2. Л. 35 об.] (20 січня 1847). Зейдліц невпинно запевняє, що зі столом все гаразд: «Ihr Tisch befindet sich ganz wohl und wird, wie sich's gebuhrt, in Ehren gehalten» [4. Л. 20]. Переклад: «Ваш стіл відчуває себе дуже добре і утримується з належними почестями); і передає його пізніше на збереження свого свекра ». «Ih-ren vom Konige von Preuften gezeichneten Tisch habe ich fur's erste zu meinem Schwiegervater Dr. Rauch in Ver-wahr gegeben. Ich erwarte Ihre weitere Verfugungen uber dieses Kleinod »[4. Л. 43], 30 Marz/11 April 1844 Переклад: «ВашполученныйотКороляПрусскогостоляпередалнахранениесвоемусвекрудокторуРауху. ЖдуВашихдальнейшихуказанийпоповодуэтогосокровища ». Він, всвоюочередь, такжетрогательноотноситсякколыбели: «Die Wiege, welche ich vor 27 Jah-ren fuer Katti Moier gemacht habe, steht jetzt in Unnipicht, um mein sechstes Kind in den Schlaf zu halten. Eine ganze Geschichte liesse sich aus dieser Wiege schreiben! »[4. Л. 45 об.], 7/19 Juli 1844. Переклад: «Колиска, яку я зробив 27 років тому для Каті Мойер, стоїть зараз в Унніпіхте, щоб зберігати сон мого шостого дитини. Можна було б написати цілу історію на прикладі цієї колиски! ». «Habe ich doch die Wiege, welche ich fuer Katti Moier selber getischlert, an Alexandrine glei-chen gehabt, und darauf meine eigenen sieben Kinder darin gewiegt; so will ich mich denn auch als Depositar der Wiege Ihrer Schwanenlieder ansehn »[4. Л. 59 об.], 14/26 Marz 1851 Переклад: «У мене ж є колиска, яку я сам вирізав для Каті Мойер, така ж була в Олександри, і в ній качав моїх власних сімох дітей; також і я хочу стати хранителем колиски Ваших лебединих пісень ».
Нарешті, близькість і глибоке людську довіру між Жуковським і Зейдліц відкривається в їх епістолярному спілкуванні на найпотаємніші теми - практично жоден лист не обходиться без згадки про дружину і дітей. Так Зейдліц, як більш досвідчений батько, вітає поета з народженням сина: «Mochten Sie in vollem Masse die Seeligkeit empfinden, welche dem Vater nur die jugendliche Seele seines Sohnes entgegen-strahlt, seines Sohnes, in welchem ??er zu vollenden gedenkt, was er selber hinwieder nicht vermacht, oder versehet hat! In den Kindern feiern wir ja die erste Wiedergeburt unserer Selbst! Gott erhalte Ihnen und die Ihrigen! », 22 Januar 1845 [4. Л. 28]. Переклад: «Бажаю Вам відчути повною мірою то душевне тепло, яке випромінює назустріч батькові юна душа його сина, його сина, в якому, він думає, здійснитися те, чого не зробив або прогледів він сам! У дітях ми радіємо першим воскресінню нас самих! Бережи Бог Вас і всіх Ваших! ». Жуковський у найскладніші моменти свого закордонного життя залишається з ним абсолютно відвертим у листуванні другої половини 1840-1850-х рр.. Так, у листі від 7/19 грудня 1846 читаємо: «У мене погано. Дружина жорстоко страждає нервами, після хвороби майже 4 тижні протримали її в ліжку. Це так болісно і для мене, що іноді хотілося б голову розбити об стіну »[3. Л. 1 об.].
Таким чином, російсько-німецький епістолярний діалог Жуковського і його першого і кращого біографа Зейдліца представляє повну картину життя і творчості російського романтика 1830-1850-хх рр.. і вперше відкриває цікаву особистість Зейдліца-поета, друга, доктора, зберігача та повіреного в справах, до останніх днів не залишав Жуковського. Більше 30 років листування і близько 100 листів обох адресатів представляють унікальний, багатий сюжетами цикл іскрометних, три...
