Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Батьківське ставлення і його вплив на розвиток дитини

Реферат Батьківське ставлення і його вплив на розвиток дитини





ої самостійності, що й проявляється в його прагненні до експериментування та самоствердження. Нове бачення себе в 3 роки полягає в тому, що дитина вперше відкриває матеріальну проекцію свого Я, яке може бути втілене зовні, а його мірою можуть служити його власні досягнення. Тому кожен результат діяльності є для дитини затвердженням його Я. Батько стає для дитини об'єктом наслідування. В умовах задоволення цієї потреби батьками подальше формування самосвідомості дитини протікає більш успішно.

У віці трьох років ні в якому разі не можна витягувати виховну користь з почуттів сорому і невпевненості дитини, постійно загострюючи на них увагу, оскільки в результаті у малюка може виникнути цілком природна реакція неприйняття будь-якого батьківського втручання в його життя і навіть самі добрі батьківські наміри ніби натрапляти на впертість дитини.

Молодший дошкільний вік характеризується недостатнім розвитком когнітивного компонента самооцінки, превалюванням в образі Я емоційної складової, самопізнання продовжує залишатися для самої дитини пізнанням як би зовнішнього йому самому предмета. Самооцінка дитини грунтується на ставленні до нього найближчих оточуючих, на яких він орієнтується і з яким ідентифікує себе. Істотно, що ставлення батьків, їхнє уявлення про дитину визначають те, так вони фактично поводяться з ним. Така поведінка служить дитині свого роду дзеркалом, по якому він вчиться розуміти і оцінювати самого себе.

Самооцінка дітей дошкільного віку складається поступово, починаючи з пізнання меж своїх можливостей, завдяки раціональному співвідношенню індивідуального досвіду з тією інформацією, яку вони накопичують у практиці спілкування. Так, діти трьох років оцінюють свої вміння довільно, незалежно від результатів діяльності. Їм властиво завищення уявлень про себе. О п'ятій шість років в конкретних умовах діяльності з опорою на реальні і яскраво виражені результати діти середнього дошкільного віку здатні вже досить реалістично оцінити себе, хоча в узагальнених видах оцінок їм все ще властиво глобально позитивне уявлення про себе.

У бажаннях дошкільника усе сильніше проявляються особисті переваги, він вже сам знає, що для нього добре, а що погано. І якщо вимоги до нього батьків суперечать внутрішнім потребам розвитку, він може відчути занепокоєння і навіть ворожість до них. Відбувається боротьба між прагненням вчинити по-своєму і потребою подобатися дорослим, і задовольняти їхні вимоги. Виникає в результаті емоційна енергія перетворюється в безпідставну, невизначену тривогу. Затяжний конфлікт може призвести до формування страху зробити помилку як стійкої риси характеру. Отже, дошкільний вік характеризується недостатнім розвитком когнітивного компонента самооцінки, превалюванням в образі себе емоційної складової. Саморозуміння дитини грунтується на ставленні до нього найближчих оточуючих, на яких він орієнтується, з якими ідентифікує себе. У міру інтелектуального розвитку дитини долається пряме прийняття оцінок дорослого, починається процес опосередкування їх власним знанням про себе. Самооцінка дітей старшого дошкільного віку складається поступово, починаючи з пізнання дитиною меж своїх можливостей, завдяки раціональному співвідношенню індивідуального досвіду з тією інформацією, яку вони накопичують у практиці спілкування. Співвідношення когнітивного та емоційного компонентів до кінця дошкільного віку кілька гармонізується. При цьому важлива доброзичлива підтримка дитячої активності з боку батьків, порушення дитячо-батьківських відносин призводить до формування спотвореного образу Я.

Розвиток самооцінки в молодшому шкільному віці багато в чому пов'язане з включенням дитини в систематичний процес навчання, з багатоплановим і усложняющимся за формами та змістом спілкуванням з дорослими і однолітками. Здесь створюються сприятливі умови для розвитку когнітивного компонента самооцінки, для інтелектуалізації ставлення дитини до себе.

Формування самооцінки молодшого школяра пов'язано зі зміною соціальної ситуації розвитку дитини, а саме: з новими вимогами до нього з боку оточуючих, появою, затвердженням, розширенням самостійності і виникненням нового бачення себе.

У більшості випадків самооцінка молодших школярів будується на оцінці, яку вони отримують від вчителів і батьків.

Визнання, підтримка в родині безпосередньо впливають на процес адаптації в шкільному колективі і на відносини з вчителями. Однак, якщо батьки наполегливо намагаються виробити в дитини пристосувальне поводження (слухняність, вміння підлаштовуватися до інших, засудження будь-яких конфліктів), це може сприяти зниженню самооцінки.

У самооцінці молодшого школяра позначається нерозвиненість критичного ставлення до своєї особистості, відсутність ясності в розумінні своїх характерологічних особли...


Назад | сторінка 13 з 16 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Виховання позитивних якостей особистості дитини дошкільного віку в процесі ...
  • Реферат на тему: Вплив гри на психічний розвиток і формування особистості дитини молодшого т ...
  • Реферат на тему: Психолого-педагогічна підтримка дитини в освітньому середовищі дошкільного ...
  • Реферат на тему: Вплив самооцінки молодшого школяра на соціальний статус дитини
  • Реферат на тему: Роль однолітка і дорослого у соціальному розвитку дитини дошкільного віку