витку, а завдання стимулювали розумову активність кожної дитини і, виводили його на новий понятійний рівень, в основу лягли такі організаційні вимоги:
диференційований підхід в плані уявлення ігрового матеріалу - кожен з рівнів мав свою ступінь складності;
комплексність і варіативність ігрових завдань - один і той же ігровий матеріал припускав кілька варіантів ігор. Крім того, вихователь міг сам опрацювати низку додаткових вправ, що випливають з конкретного завдання;
з метою покращення процесу закріплення знань, ігри були розраховані на активізацію різних органів почуттів, а також на залучення сенсорної моторики.
Перебуваючи в групі більшу частину часу, дитина могла в зручний момент взяти цікавить його матеріал і без допомоги дорослого позайматися з ним, а потім переконатися в правильності виконання завдання самостійно.
Оскільки сенсорний розвиток дитини в дидактичній грі відбувається в нерозривному зв'язку з розвитком у нього логічного мислення та вміння висловлювати свої думки в слові, то у зв'язку з цим у вказівках були представлені завдання, в яких вимагалося порівнювати ознаки предметів , встановлювати подібності та відмінності, узагальнювати, робити висновки.
Таким чином, розвивалася здатність міркувати, мислити, вміти застосовувати свої знання в різних умовах. Це стало можливим, оскільки у дітей були конкретні знання про предмети і явища, які становили зміст гри. Ці знання купувалися у цікавій та доступній формі на ігрових занять.
У розглянутий віковий період підсумкова завдання в грі складається з трьох: ігровий, дидактичної та розвиваючої. Ефективність гри забезпечується раціональним поєднанням трьох завдань, коли дитина навчається і розвивається, граючи. Адже якщо переважає перша з них, то діяльність втрачає своє навчальне та розвивальне значення. Якщо друга-то гра перетворюється на вправу. Причому, варто відзначити, що завдання навчання і розвитку в грі можна об'єднати в єдину психолого-дидактичну, оскільки про «навчанні» дошкільнят можна говорити лише в специфічному сенсі. Це пояснюється тим, що навчальна діяльність не є домінуючою, більше того, досить розвиненою, в аналізованому віковому періоді. Однак, освітні програми, розраховані на дітей дошкільного віку, як ніякі інші вимагають психологічної бази, оскільки «навчання» тут може розглядатися тільки в контексті розвитку. Тому ігри, пропоновані в освітньому процесі у дошкільнят, можна назвати психолого-дидактичними.
Ще однією особливістю пропонованих ігор стало те, що пізнавальна задача ставилася перед дітьми не прямо, а опосередковано, через ігрову. Тому ми окреслили завдання, які вирішуються в процесі використання ігор, як психолого-дидактичні і класифікували їх з погляду пізнавальних процесів, способів і засобів пізнання.
Була створена система розвиваючих завдань, що враховує серед них центральні та допоміжні, які стимулювали психічний розвиток дитини. Таким чином, навчальні завдання психолого-дидактичних ігор розуміються нами не тільки як розвиток сенсорних систем, а й формування спостережливості, довільності психічних процесів, морально-вольової сфери, що забезпечує спадкоємність між чуттєвим пізнанням і мисленням.
Підкреслимо, що специфіка використовуваних ігор полягає в єдності ігрової та навчальної задач, за допомогою вирішення яких виявляється комплексний вплив на психіку дитини. Воно цілеспрямовано на стимулювання основних напрямків пізнавального розвитку. Перше представлено розвитком довільності пізнавальних процесів. Другий напрямок пов'язаний з формуванням способів розумової діяльності - розумових операцій і засобів розумової діяльності. До останніх відносять довільна увага, зв'язне мовлення і самоконтроль. Третій напрям передбачає формування розумових дій, які складаються на основі зовнішніх практичних дій у процесі їх інтеріоризації.
Основні функції, які повинні виконувати правила у використовуваних нами іграх:
. Направляють гру по заданому шляху, об'єднуючи ігрову і дидактичну задачу, ігрові та дидактичні дії.
. Визначають послідовність ігрових дій, оскільки без правил гра розвивається стихійно, а основні завдання не наважується.
. Підвищують цікавість гри, сприяють появі у дітей інтересу до неї.
. Дозволяють впливати на дітей, керувати грою, але безпосередньо, а побічно.
. Регулюють взаємовідносини учасників гри, формують міжособистісні відносини, розвивають морально - вольову сферу особистості дитини.
Виходячи з цього, визначаючи правила в дидактичних іграх ми керувалися наступним: правила повинні відповідати віку дітей. У ранньому і молодшому дошкільному віці вони конкретні...