х аспектах: навчальному, пізнавальному, розвиваючому та виховному.
Особистісно-діяльнісний підхід, реалізований в рамках комунікативного методу, передбачає також максимальне врахування в процесі навчання національних, вікових, індивідуально-психологічних особливостей учнів як особистості. Цей облік здійснюється через зміст і форми навчальних завдань, через характер спілкування з учнями. З позиції такого підходу спілкування розглядається як равнопартнерское співробітництво, а навчання у співпраці - як ефективна форма навчання мовної діяльності.
Комунікативний метод базується на наступних методичних принципах.
Мовленнєва спрямованість навчання, що означає, що мовна діяльність є не тільки засобом навчання, а й її метою. Ця обставина передбачає:
а) комунікативну поведінку викладача, який залучає учнів у спільну діяльність і тим самим впливає на процес спілкування;
б) використання вправ, максимально відтворити ситуації спілкування, в) спрямованість довільної уваги учнів на ціль і зміст висловлювання і в меншій мірі - на його форму.
Облік індивідуально-психологічних особливостей учня при провідній ролі її особистісного аспекту:
а) здібностей до засвоєння мови (вид пам'яті, рівень фонематичного слуху, здатності до узагальнення та ін.);
б) умінь виконувати ті чи інші види діяльності, тобто умінь вчитися (більш високий рівень уміння забезпечує більшу готовність до активного включення в діяльність);
в) особистісних властивостей за інтересами, світогляду, положенню в колективі учнів;
г) загальних інтелектуальних здібностей (успадкованих і набутих);
д) властивих йому переваг при зборі інформації (зорові, слухові, моторні);
е) домінуючого характеру півкуль головного мозку (ліве - схильність до аналізу, праве - схильність до синтезу);
ж) чутливості до навколишнього середовища (шум, світло, комфортність умов навчання);
з) афективного типу в навчальному процесі (занепокоєння, терпимість). Для комунікативного методу індивідуалізація навчання з опорою на особливості особистості учня є головним засобом створення мотивації навчань та активізації учнів у ході занять.
речемислітельним активність як постійна залученість учнів у процес спілкування в безпосередній (вербальної) або опосередкованої (розумової) формі.
Функціональний підхід до відбору та поданням навчального матеріалу на всіх рівнях: лексичному, граматичному, ситуативному, тематичному. Це означає, що будь одиниці мови відводиться в процесі навчальної діяльності якась мовна функція. Недоліком традиційного навчання є заучування слів і граматичних правил у відриві від мовних функцій. У цьому зв'язку зміст висловлювання визначає характер подачі мовного матеріалу.
Ситуативність процесу навчання, розглянута і як спосіб мовної стимуляції, і як умова розвитку мовних умінь.
Проблемність як спосіб організації і представлення навчального матеріалу. У відповідності з цим принципом матеріал навчання повинен представляти інтерес для учнів, відповідати їх віку і служити підставою для вирішення речемислітельних завдань шляхом залучення учнів в обговорення змісту текстів і проблем спілкування.
Комунікативний метод відноситься до числа комбінованих методів навчання. З прямими методами його зближує установка на практичне оволодіння мовою шляхом засвоєння одиниць мови з контексту і ситуацій спілкування при мінімальному використанні перекладу. Як і для групи свідомих методів, для нього характерно проходження принципу свідомості. На відміну, однак, від свідомо-практичного (і тим більше грамматико-перекладного) методу, робота за якими проводиться в напрямку від свідомого засвоєння фактів мови до автоматизму в користуванні ними, в комунікативному методі першорядна роль відводиться мовної діяльності, практиці мови, в процесі якої і відбувається оволодіння мовними зразками відповідно до інтенціями спілкування. Граматиці при цьому відводиться службова роль, а сам граматичний матеріал вводиться функціонально.
Перевагою методу є спроба об'єднати в навчальному Процесі вивчення мови через культуру, а культуру - через мову. Тим самим досягається уявлення про іншомовному освіті як процесі передачі іншомовної культури. У сучасній методиці цю тезу отримав подальший розвиток в рамках лінгвокультурологічного напрямки у навчанні та обгрунтуванні змісту міжкультурної компетенції учнів.
6. Інтенсивні курси
Підручники цього типу спираються на концепцію інтенсивного навчання.
У 1960-х-початку 70-х рр...