підсудного »(« Ніч перед судом »),« Оповідання «ідеаліста» («Світла особистість») і т.п. У них оповідання йде від імені оповідача, який виступає «замість» оповідача (або автора). Слово «оповідач» вживається в широкому сенсі: це не тільки і не стільки той, розповідає що-небудь усно в умовах безпосереднього спілкування, скільки взагалі особа, яка веде розповідь. Лише в окремих випадках на імітацію усної форми натякають деякі звороти: «як бачите», «тепер скажіть ...» («Шампанське»). «Оповідання» можуть являти собою записи (СР «Пишу це в будівлі суду» - «Ніч перед судом») або ж імітацію записів (СР в «Світлій особистості»: «11-е вересня. Прийшовши сьогодні до неї, я застаю її за газетами ... »). Підзаголовок може вказувати і на письмову форму викладу: «Із записок старої людини». Найчастіше «розповідання» по літературній обработанности не відрізняється від творів у 3-му особі, так що певною мірою оповідач в них виступає умовний - оповідач в літературознавчому сенсі як «особа, персонаж твору, від імені якого ведеться розповідь». У таких оповіданнях мовній план учасника експліцитно не виражений (якщо не вважати назви і підзаголовка) [Мова і стиль Чехова, с. 79].
На подібну мовну структуру можуть вказувати і самі назви: «Із спогадів ідеаліста», «З блокнота старого педагога», «Із записок запального людини», «Розповідь пані NN», «Розповідь невідомої людини» , «Розповідь старшого садівника».
Аналіз багатовимірної і багатопланової мовної структури оповідних творів Чехова вимагає від дослідника крім теоретичних знань, загостреного мовного чуття, здатного сприймати найтонші модально-смислові та стилістичні відтінки мовних засобів в аспекті цілого художнього тексту.
Зайвий раз доводиться підкреслити, що виявлення художньо-виразних і образотворчих якостей чеховського мови стає можливим лише при зверненні до мови окремого твору як цілісного художньо-мовному єдності.
Глава III. Граматика тексту в новелі А. П. Чехова «Хамелеон»
. 1 Вживання частинок в оповіданні А.П.Чехова «Хамелеон»
Чехов пішов у літературу в 80 ті роки, і це визначило його літературну долю. Письменникові було призначено стати літописцем епохи, що отримала у сучасників промовисту назву епохи лихоліття. «Чеховським періодом» назвав ці роки проф. С. А. Венгеров. Писати історію 80-х років означало, насамперед, створити картину морального збідніння тієї частини суспільства, яка відігравала провідну, певну роль у долі Росії. Так опинилася в центрі уваги письменника російська інтелігенція.
Жанр короткого оповідання дозволив йому створити мозаїчну картину сучасного світу. Персонажі Чехова утворюють строкатий натовп, це люди різних доль і різних професій, їх займають різні проблеми - від дрібних побутових турбот до серйозних філософських питань. І життя кожного героя - особлива, окрема рисочка російського життя, у сумі ж ці риси позначають всі глобальні проблеми Росії кінця XIX століття. «Великий сюжет» чеховської прози - приватний момент людського життя. «Навіщо це писати ... що хтось сів на підводний човен і поїхав до Північного полюса шукати якогось примирення з людьми, а в цей час його кохана з драматичним криком кидається з дзвіниці? Все це неправда, насправді цього не буває. Треба писати просто: про те, як Петро Семенович одружився на Марії Іванівні. От і все". (Купрін А.І. Пам'яті Чехова./Чехов у спогадах сучасників. М., 1954).
Жанр короткого оповідання припускає особливе ставлення до слова. На відміну від довгого оповідання, де увагу читача фокусується на розгорнутих описах, рамки розповіді не дозволяють ні найменшої недбалості, вимагають повної віддачі від кожного слова. В оповіданнях Чехова слово, як у вірші, - єдино можливе. Його слово завжди максимально інформативно. Саме це віртуозне володіння словом, відточену майстерність деталі дозволили Чехову не пускають в розлогі авторські міркування, але завжди чітко дотримуватися ролі оповідача: слово в його оповіданнях говорить сама за себе, воно активно формує читацьке сприйняття, волає до живого співтворчості. Завдяки цьому Чеховим створюється і живе в текстах свій унікальний світ, що виражає художні ідеї письменника поряд з іншими засобами мовного стилю. При вивченні мови письменника особливий інтерес завжди представляють секрети його творчої майстерності, процес формування мовної тканини твору.
Гумор багатьох оповідань молодого Чехова часто побудований на несподіваній сюжетної розв'язки. Щоб підсилити цю несподіванка автор спрямовує читача по помилковому сліду. Тим виразніше виявляється розв'язка.
Характерна особливість оповідань Чехова в тому, що, згадуючи про них, ми відтворюємо в пам'яті разом з сюжетом численні подробиці, що відтворюють картину побуту, атмосферу життя. Перечитуючи один за інши...
