вихованцяВ» (В. О. Сухомлинський).
Вимоги до слова: правильність (відповідність літературно-мовним нормам); точність (вживання слів, виразів у властивих їм значеннях); ясність, простота, логічність, доступність; багатство (різноманітність використовуваних мовних засобів); образність, емоційність. Безсловесні кошти називають емоційною мовою спілкування.
Стилі: Найбільш плідно спілкування на основі захопленості спільною діяльністю. Воно передбачає співдружність, спільну зацікавленість, співтворчість. Головне для цього стилю - єдність високого рівня компетентності педагога та його моральних установок. Ефективний і стиль педагогічного спілкування на основі дружнього ставлення. Він проявляється в щирому інтересі до особистості вихованця, до колективу, в прагненні зрозуміти мотиви діяльності та поведінки дитини, у відкритості контактів. Цей стиль стимулює захопленість спільною творчою діяльністю, плідні взаємини педагога з вихованцями, але при цьому стилі важлива міра, В«доцільність дружностіВ». У системі взаємовідносин педагогів і учнів у навчанні та вихованні поширений стиль спілкування-дистанція. Початківці педагоги часто використовують цей стиль для самоствердження в учнівському середовищі. Дистанція повинна існувати, вона необхідна, так як педагог і вихованці займають різні соціальні позиції Виділяють і
негативні стилі спілкування. До них можна віднести: а) спілкування-залякування, яке будується на жорсткій регламентації діяльності, на беззаперечному підпорядкуванні, страху, диктаті, орієнтації дітей на те, чого робити не можна; при цьому стилі не може бути спільної захопленості діяльністю, не може бути співтворчості; б) спілкування-загравання, засноване на бажанні подобатися вихованцям, завоювати авторитет (але він буде дешевим, хибним); молоді педагоги обирають цей стиль спілкування в силу відсутності досвіду професійної діяльності, досвіду комунікативної культури; в) спілкування-перевагу характеризується бажанням педагога піднятися над вихованцями; він поглинений собою, він не відчуває учнів, мало цікавиться своїми відносинами з ними, відсторонений від дітей. Стилі педагогічного спілкування знаходять своє вираження в стилях педагогічного керівництва. br/>
Основні поняття сучасної педагогічної науки.
Основні педагогічні поняття , що виражають наукові узагальнення, прийнято називати також педагогічними категоріями . До основних педагогічним категорій відносяться виховання , навчання, освіта . Наша наука широко оперує також загальнонауковими категоріями - такими, як розвиток і формування . У період становлення педагогіки як науки були визначені три фундаментальні категорії (основні поняття педагогіки) - В«вихованняВ», В«навчанняВ», В«освітаВ». В« Виховання В» як загальна категорія історично включала в себе В«навчанняВ» і В«освітаВ». У сучасній науці під В«вихованнямВ» як суспільним явищем розуміють передачу історичного та культурного досвіду від покоління до покоління. При цьому вихователь: 1) передає досвід, накопичений людством, 2) вводить у світ культури, 3) стимулює до самовиховання; 4) допомагає розібратися у важких життєвих ситуаціях і знайти вихід із становища. У свою чергу вихованець: 1) оволодіває досвідом людських відносин і основами культури, 2) працює над собою, 3) навчається способам спілкування і манерам поведінки. В результаті вихованець змінює своє розуміння світу і ставлення до людей і самому собі. В даний час освіта і виховання розглядаються як основні чинники формування суспільства і держави, науки і культури. Друга категорія - В« навчання В» - розуміється як процес взаємодії вчителя і учнів, в результаті якого забезпечується розвиток учня. При цьому вчитель: 1) викладає - цілеспрямовано передає знання, життєвий досвід, способи діяльності, основи культури і наукового знання, 2) керує процесом освоєння знань, навичок і умінь; 3) створює умови для розвитку особистості учнів (пам'яті, уваги, мислення). У свою чергу учень: 1) навчається - опановує переданої інформацією і виконує навчальні завдання з допомогою вчителя, спільно з однокласниками чи самостійно; 2) намагається самостійно спостерігати, порівнювати, мислити; 3) проявляє ініціативу в пошуку нових знань, додаткових джерел інформації (довідник, підручник), займається самоосвітою. Таким чином, діалектичне ставлення В«навчання - вихованняВ» спрямоване насамперед на розвиток діяльнісних і особистісних характеристик людини на основі його інтересів, набутих знань, умінь і навичок. Залежно від особливостей реалізації процесу взаємодії викладання і навчання в науці та практиці виділяють різні дидактичні системи: розвиваюче, проблемне, модульне, програмоване навчання. Третя категорія педагогіки - В« освітоюВ» - розуміється як: 1) цінні...