вною інформацією. Необхідно знати наміри і характер автора тексту, деталі конкретної обстановки і загальний фізичний устрій світу, історію і культуру людства, закони мислення і багато іншого. p align="justify"> Ясно, що ні лінгвістика в цілому, ні тим більше семантика не може займатися всіма цими питаннями. Семантика займається не повним, а лише буквальним змістом тексту, тобто тим шаром сенсу, для розуміння якого достатньо тільки знання мови і не потрібно ніяких інших знань. p align="justify"> Щоб уявити предмет семантики більш конкретно, необхідно зрозуміти, в чому проявляється знання мови у людини. Люди, які добре знають мову, вміють:
. будувати на цій мові пропозиції, що виражають потрібний сенс, і розуміти сенс чужих висловлювань;
. бачити смислове тотожність зовні різних пропозицій (синонимию) і смислове відмінність зовні співпадаючих реченні (омонимию);
. розуміти, які пропозиції у смисловому відношенні правильні і зв'язні, а які - неправильні або незв'язних.
Семантика дає теоретичне пояснення цих здібностей, тобто описує об'єкти і правила мови, які дають можливість виконувати перераховані операції. Одне із завдань семантики - витлумачити значення всіх одиниць мови. У число таких одиниць входять, крім слів, морфеми, синтаксичні конструкції, інтонації. p align="justify"> Семіотика - наука, що вивчає різні системи знаків в їх пристрої, функціонуванні та розвитку. Семіотика - наука про те. як у людському суспільстві відбувається спілкування, тобто за допомогою яких засобів може передаватися інформація, як влаштовані ці кошти, як вони застосовуються і яким змінам схильні.
У всякому спілкуванні можна вичленувати якийсь сенс і якісь кошти його передачі. Якщо розчленувати цей сенс на елементи і знайти, якими засобами виражений кожен з них. перед нами виявляться знаки. Знаки - це з'єднання певного сенсу і певного способу його вираження, тобто означуваного і що означає. Семіотична система - це сукупність знаків. Лінгвістика і семіотика - дві тісно взаємодіючі дисципліни, оскільки мова є однією з основних семіотичних систем. p align="justify"> Термін В«план змістуВ» або В«значенняВ» слід розуміти максимально широко, маючи на увазі всі види відносин, в яких знаходиться мовна одиниця. Неправомірно зводити поняття В«значенняВ» тільки до того, що часто називають В«предметно-логічнимВ» або В«денотативнимВ» значенням. p align="justify"> Про збереження незмінного плану змісту можна говорити тільки у відносному, але не в абсолютному значенні. При міжмовної перетворенні неминучі або втрати, або збільшення. Говорячи інакше, при перекладі відбувається або втрата, або прирощення інформації, що не є важливим у тому випадку, якщо це не стосується інформативного ядра. Текст перекладу ніколи не може бути повним і абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Завдання перекладача полягає в тому. щоб зробити цю еквівалентність якнайповнішої, тобто домогтися відомості втрат до мінімуму. Вимагати В«стовідсотковогоВ» збіги значень у тексті першотвору і тексті перекладу абсолютно нереально. Тому однією з задач теорії перекладу є встановлення того, що можна назвати порядком черговості передачі значень. Необхідно встановити, які з значень користуються перевагою при передачі в процесі перекладу, а якими можна знехтувати з тим. щоб семантичні втрати при перекладі були мінімальними.
У будь-якій мові система мовних значень відображає весь навколишній людини зовнішній світ, а також його власний внутрішній світ, тобто весь практичний досвід колективу, говорить цією мовою. У тій мірі, в якій цей досвід однаковий у колективів, що говорять на різних мовах, однакові і значення, що виражаються в цих мовах (саме самі значення, але не мовні одиниці, що виражають ці значення). Оскільки реальна дійсність різних мовних колективів має набагато більше спільних рис, ніж відмінностей, остільки значення різних мов більшою мірою збігаються, ніж розходяться. Інша справа, що ці значення (елементарні одиниці сенсу або семи) по-різному поєднуються, групуються і виражаються в різних мовах. Але це відноситься не до плану змісту, а до плану вираження мови. p align="justify"> Будь-яку ідею можна висловити на різних мовах. Однак найбільші труднощі в перекладі виникають тоді, коли сама ситуація, описувана в тексті ІЄ, відсутня в досвіді мовного колективу - носія ПЯ, тобто коли в початковому тексті описуються так звані В«реаліїВ», тобто предмети та явища, специфічні для даного народу і країни. Однак і в цьому випадку важка для перекладача завдання-здійсненна, оскільки будь-який людський мова влаштована таким чином, що за його допомогою можна описувати нові, ніколи раніше не зустрічалися ситуації. В іншому випадку мова не уявляв б ніякої комунікативної цінності, оскільки на цій мові можна було б сказати тільки те, що вже відомо. p align="justify"> При перекладі має місце не т...
