апії в освіті, президент Американської арт-терапевтичної асоціації Ш. Мак Ніфф відзначає, що в міру формування арт-терапії в США спроби зрощення педагогіки з терапією стали зустрічати все більшого протидія, перш все, з боку дипломованих арт-терапевтів, які вважають, що це призведе до розмивання меж професії [25].
Значне число американських публікацій відображають діагностичні та розвиваючі підходи застосування методів арт-терапії в освіті. При цьому нерідко використовуються оригінальні графічні способи, розроблені арт-терапевтами. Найбільш показовими в цьому відношенні є роботи Р. Сільвер, яка досліджувала діагностичні та розвиваючі способи арт-терапевтичних прийомів в освітніх закладах, починаючи з 1970-х років. Нею створені три графічних тесту, призначені для використання в рамках арт-терапевтичного консультування в школах: Рисунковий тест Сільвер, тест Намалюй історію і Техніка стимульного малювання [18].
Вітчизняний досвід застосування арт-терапії в школах відображений у роботах М.Ю. Алексєєвої, Л.А. Аметової, А.В. Грішиній, Т.А. Добровольської, Л.М. Комиссаровой, Є.Р. Кузьміної, Л.Д. Лебедєвої, І.Ю. Левченко, Е.А. Медведєвої.
В експериментах М.Ю. Алексєєвої описується оригінальний навчальний метод з елементами арт-терапії. Використання елементів арт-терапії у навчанні дітей іноземної мови автор обгрунтовує необхідністю дозрівання у них самостійного творчого роздуми і розвитку креативної особистості. Вона зазначає, що використання в сучасній педагогіці стимулюючих пізнавальну активність інноваційних форм і методів роботи, таких як метод виконання творчих завдань, часто пов'язане з низкою суттєвих проблем, які знижують їх результативність [2].
М.Ю. Алексєєва вирішила використовувати елементи арт-терапії, розглядаючи її як найбільш ефективний прийом задоволення потреби особистості у самовираженні, самопізнанні, саморозвитку [2]. Це, на її думку, обумовлює потреба її застосування в педагогічній практиці як розвиває прийому навчання.
Серед обговорюваних нами розробок вітчизняних авторів найбільшу схожість з арт-терапією, на нашу думку, має пропонована А.В. Грішиній програма розвитку творчої індивідуальності підлітків шляхом арт-терапії в установах додаткової освіти [15].
Незважаючи на те, що вона передбачає виконання в освітніх установах, рекомендована автором до застосування педагогами образотворчого мистецтва, вона насичена характерними для арт-терапії елементами.
Роботи Л.Д. Лебедєвої присвячені деяким задачам застосування арт-терапії в освіті. Автор вводить в термінологічний апарат педагогіки поняття терапія, переводячи його не тільки як лікування, але і як догляд, турбота. З цієї причини вона вважає допустимим застосування арт-терапії педагогами та педагогами-психологами, які не мають будь-якої спеціальної підготовки в галузі психологічного консультування, психотерапії та арт-терапії [23].
На підставі поданих літературних матеріалів можна зробити наступні висновки:
Арт-терапія представляє такий спосіб впливів, який заснований на заняттях образотворчої діяльністю в контексті психотерапевтичних відносин (відносин клієнта з фахівцем в галузі психічного здоров'я).
Предметом застосування арт-терапії в освіті є підтримання або відновлення здоров'я учнів та їх пристосування до обстанов...