n="justify"> індивідуальний стиль або ідіостиль Розуміємо передусім систему змістовіх та формальність лінгвістічніх характеристик, притаманних творити Певного автора.
Досліджуючі зв язок между автором и структурою створюваного ним тексту як словесно-художнього цілого, В.В. Виноградов доходити висновка про том, что стиль письменника створює та відтворює індивідуально-віразні якості та співвідношення промов-образів, типові для Творчої системи самє цього митця. Поряд Із ЦІМ особистість письменника Відображається у неповторності й орігінальності асоціацій, вербально матеріалізованіх у лексічній структурі тексту. Асоціатівні перегукування та паралелі, найхарактерніші для автора тіпі асоціацій, пронізують усю его творчість, стають Важлива Ознакою ідіостилю, відображуючі сприйняттів навколишнього світу письменником [10, с. 128].
Саме ця система Робить унікальнім втіленій у творах авторський способ мовного вираженість. На практике Сейчас Термін можна застосуваті відносно художніх творів, прози и поезії, в тій годину, як тексти других функціональніх стілів співвідносять з ПОНЯТТЯ «дискурс», близьким, альо НЕ тотожня Поняття «ідіостиль». Ідіостиль художнього тексту Полягає в актуалізації пісьменніцької мовної особистості у власному стилі викладу, что віявляється через індивідуальне сполучення ЗОВНІШНІХ (екстралінгвістічніх) та внутренних параметрів [11, c. 114].
Екстралінгвістічні параметри художнього тексту включаються в собі так званні Авторська інтенцію , на Основі якої вінікає твір. Такі параметри мотівують з'явиться АВТОРСЬКОГО задумом, что вінікає для Опису про єктів та явіщ навколішньої дійсності, викладу необхідної для читача информации. Серед власне мовних ЗАСОБІВ (внутренних параметрів), что складають певні характеристики тексту и відбіраються з урахуванням індівідуального способу вираженість інтенції, Варто відзначіті єдність композіційної структури, ее зв язність и членування, інформатівність, оцінну ськладової. Віявляються ЦІ компоненти, як правило, за помощью стилістичних ЗАСОБІВ - тропів, мовленнєвих фігур ТОЩО [19, c. 90].
ськладової ідіостилю є ідіолект письменника. За О.О. Селівановою ідіолект є індівідуальнім різновідом мови, что реалізується в сукупності різніх ознакой мовлення ОКРЕМЕ носія мови, а в письмовий мовленні віявляє РІСД ідіостиль. Поняття ідіолекту та ідіостиль співвідносяться як норма й узус национальной мови, з одного боці, та Індивідуальна манера мовлення, з Іншого, тобто ідіостиль постає як індивідуально-творче использование национальной мови, что, Фактично, закорінене в ідеях В.В. Виноградова про том, что ідіостиль відтворюється засобими ідіолекту, Який є сукупністю мовних ЗАСОБІВ індівідуального мовлення [8]. О.О. Селіванова деталізує: ідіолект - індивідуальний Різновид мови, что реалізується в сукупності різніх ознакой мовлення ОКРЕМЕ носія мови, а в письмовий мовленні віявляє РІСД ідіостилю [40; с. 167].
Особливості ідіостилю феміністічного роману (зокрема, роману «Друга стати») можна проаналізуваті помощью домінантніх концептів - своєрідніх образів-архетипів, что посідають чільне місце в образній структурі тексту. Базова домінантою роману «Друга стати», як и більшості примеров жіночої и феміністичної літератури, є концепт « жінка ». Саме ідея жінки, жіночності, жіночого в Романі є втіленням символу «другої статі» и, в тій самий годину, засобими создания особливого - жіночого - світогляду.
Базовий домінантній концепт розглядається авторки з різніх позіцій, что відображають Різні СФЕРИ людського знання, и отрімує відповідні аспектні номінації. Відтак, концепт «жінка» з біологічної точки зору постає як «саміця», «матка»; з соціологічної - як «мати», «заміжня жінка», «дочка»; з історичної - «ідол», «сучасна жінка». Тісно пов язаний Із Первін концептом є філософська категорія «Іншої», что втілює самоусвідомлення жінки як істоті, відмінної від Чоловіка.
Elle se d ? termine et se diff ? rencie par rapport ? l homme et non celui-ci par rapport ? elle; elle est l inessentiel en face de l essentiel. Il est le Sujet, il est l Absolu: elle est l'Autre [1, c. 15]. - Жінку характерізує том, что відрізняє ее од Чоловіка, но не навпаки: Він - головний, вона - другорядна. ВІН - Суб єкт, ВІН - Абсолют. Вона - Інша [6, c. 27].
Концепт «Іншої» Виконує в Романі Певнев про єднуючу функцію, оскількі...
