правило, розвивається при обмежених культурних взаємодіях. Якщо ж контакти носять більш широкий і активний характер, то зазвичай у подібних умовах розвивається груповий або масовий білінгвізм. Як правило, це відбувається в наступних випадках: при міграціях великих етнічних груп, при співіснуванні в рамках державного об'єднання декількох етнічних спільнот, а також при активній взаємодії сусідніх держав. Раніше дуже часто таке двомовність виникало при завоюваннях одних країн іншими. p align="justify"> Однак при формуванні білінгвізму поряд з бікультурність слід бути обережним у виборі методу. У багатьох розвинених країнах популярністю користується так званий метод В«зануренняВ», коли, наприклад, дитина в чужій країні знаходиться в суспільстві людей, які не говорять на його рідній мові. Використання рідної мови поза домом забороняється, навіть є небажаним спілкування рідною мовою вдома з родичами. Прихильники цього методу вважають, що, оскільки у дитини не буде іншого виходу, як використовувати мовну систему оточення, він набагато швидше сприйме мову нового місця проживання, ніж якби він продовжував використовувати рідну мову. Однак у даного методу є чимало противників - адже переїзд у нову країну для дитини вже є своєрідним психологічним шоком, а якщо на нього почати тиснути і змушувати відмовитися від рідної мови - це може призвести до стресів, або навіть до більш серйозних наслідків. Тому правильним у даному відношенні буде говорити не про метод В«зануренняВ», а про метод В«зіставленняВ», В«накладанняВ» культур, коли одночасно йде сприйняття культури двох етносів. p align="justify">
Висновки
Отже, були описані основні чинники та етапи формування білінгвізму, зумовлені соціально-культурними умовами виникнення двомовності - вимушений або природний білінгвізм, масовий або індивідуальний, ранній чи пізній. При вивченні другої мови неодмінно має місце зміна етнічної ідентичності білінгви, що дозволяє говорити про виникнення феномена бікультуральності - коли людина стає носієм двох культур одночасно. p align="justify"> Літературні та культурні взаємозв'язки між народами діалогічні за своєю природою, і діалог культур передбачає участь більш-менш широких верств культурно-мовних спільнот. Білінгвізм як міжкультурна і міжмовна комунікація набуває самі різні форми, що складаються в різновиди, залежно від рівня володіння різними мовами, ступеня їх поширеності або охоплення носіїв, ситуації їх застосування, ставлення до них з боку мовця і слухача і ряду інших чинників. Феномен білінгвізму є предметом пильної уваги багатьох дослідників. Явище це не однозначне, багато в чому поки що не вивчене, але при цьому активно формується у відповідності зі стрімко мінливими умовами життя. p align="justify"> Розглянувши різноманітні підходи до визначення білінгвізму, ми вивели власне робоче визначення двомовності: володіння людиною двома різними мовними системами в ступені, достатньої для ясного і чіткого викла...
