що слово В«ЮродивийВ» позначає для Достоєвського носія християнської ідеї, людини В«ПростогоВ» і незвичайного доброго. Юродивий Достоєвського зазвичай оточений дітьми. Письменник не говорить про театральності поведінки свого юродивого, про його божевілля або імморалізм. У той же час в мові героїв юродивий дорівнює дурневі, ідіоту , божевільному, блазневі, тобто людині психічно ненормальному. У промові автора синонімом В«юродивогоВ» стають В«дивак, дивний людина В», що підкреслює винятковість такої особистості у світі та її сприйняття як В«ненормальноюВ» з точки зору звичайних людей. Контекст вживання слова В«блазеньВ» вказує, що це явище, історично пов'язане з бесовством, в поетиці Достоєвського отримує додатковий семантичний ознака: відсутність ідеї, ніж В«блазеньВ» протиставляється В«юродивомуВ» та іншим героям, що має свою ідею.
III. Юродивих героїв Достоєвського
Незважаючи на те, що сам Достоєвський у авторській характеристиці своїх персонажів не використав слово В«юродивийВ», ми бачимо зв'язок деяких героїв його романів з традиціями давньоруського юродства. Це, по-перше, такі В«класичніВ» юродиві, як, наприклад, Лизавета Смердяча з В«Братів КарамазовихВ». По-друге, нам здається, близькі цього явищу В«блазніВ» Достоєвського: своїм показним самознищенням, можливістю говорити в суспільстві все, що ні побажають. По-третє, це, назвемо їх так, герої-мудреці, зберігачі християнської істини, такі як, наприклад, старець Зосима з роману В«Брати КарамазовиВ». Тут немає зовнішньої схожості з традицією юродства, герої В«благовидогоВ», інтелігентні, але коло їх ідей близький до ідеології юродства (старець Зосима прямо говорить про необхідність відмови від розуму, щоб В«таємницю Божу свідчитиВ» (XIV, 267-268). По-четверте, нам хотілося б виділити в окрему групу В«позитивно прекрасної людиниВ» кн. Мишкіна і близьких йому за задумом Соню Мармеладова і Альошу Карамазова. Ці герої сприймаються з боку як В«дивакиВ» і навіть В«божевільніВ», В«юродивіВ». Вони живуть у світі інших цінностей, не пов'язані законами неіснуючого світу, що відсилає ці образи до традицій юродства.
Далі ми розглянемо окремо персонажів цих чотирьох груп, виділимо детальніше їх зв'язок з традиціями юродства і з юродством у поданні Достоєвського (користуючись результатами дослідження в попередньому розділі). Розглянемо, які ознаки об'єднують цих персонажів у кожній окремій групі, яка їх роль у художньому світі Достоєвського.
1. Юродиві "у ХристіВ»
В
У цю групу ми віднесемо персонажів, які представлені в текстах романів Достоєвського як явно божевільні, розумово неповноцінні люди. Це Лизавета Іванівна (В«Злочин і покарання В»), Марі (з розповіді Мишкіна вВ« Ідіоті В»), Марія Тимофіївна і Лизавета блаженна (В«БісиВ»), Лізавета смердючими (В«Брати КарамазовиВ»). Як божевільні заявлені (але не виведені на сторінки романів), нареченої Раскольникова і Версілова (пад...