кадію в Газікумухе Роком його смерті вважають 1318/1900 або 1901
Творчість Абдурахмана викликає все зростаючий інтерес учених. Вище вже розповідалося про основоположною статті академіка І.Ю. Крачковского, присвяченій твору Абдурахмана. p align="justify"> Що стосується В«СпогадівВ» Абдурахмана. то вперше про це великому історичному працю повідомив відомий дагестанський учений, блискучий знавець дагестанської арабомовній літератури М.-С. Саїдов (1902-1985), який виконав в 1963 р. переклад твору з арабської мови на російську (за винятком вступної та заключної частин, однієї невеликої глави і вставок на полях рукопису). Переказ не був забезпечений історичним коментарем. Спроби видання перекладу в 1976 р. не увінчалися успіхом В«завдякиВ» активною, гідною кращого застосування діяльності деяких адміністративних і партійних керівників Дагестанського філії АН СРСР, войовничо оберігали В«ідеологічну чистотуВ» наукових праць, особливо тих, що готувалися на секторі сходознавства, від В«згубного впливу реакційної ісламської літератури В».
Тим не менше, не можна заперечувати, що основна частина відомостей, зафіксованих у В«СпогадахВ», відрізняється своєю точністю, правдивістю, нерідко - унікальністю. Історико-етнографічний контекст, В«взятий на озброєнняВ» автором, не мав у дагестанської арабомовній літературі продовження, якщо не вважати В«Хуласат ат-ТафсаВ» самого ж Абдурахмана, створений ним в Калузі. p align="justify"> Як вказувалося вище, В«рукопис-автограф - це єдиний відомий нам примірникВ« Спогадів В»Абдурахмана, він зберігається в рукописному фонді Інституту історії, археології та етнографії Дагестанського наукового центру. Обставини придбання рукопису в інвентарній книзі не відзначені. Однак є повідомлення про те, що В«автограф спогадів Абдурахмана придбаний Інститутом ІЯЛ Даг. філії АН СРСР у сина відомого арабіста Алі Каяева В». Джерело цього повідомлення не зазначений, але, швидше за все, це записано зі слів М.-С. Саидова, яка добре знала історію рукопису. Невідомо нам також і час придбання В«СпогадівВ». p align="justify"> Якщо порівняти наш текст з текстом іншого твору Абдурахмана - В«Хуласат ат ТафсаВ», то неважко виявити значні відмінності в області лексики і у формі викладу матеріалу. У В«СпогадахВ» практично немає слів, запозичених з російської мови, як це має місце (і досить часто) в В«Хуласат ат-ТафсаВ». Немає жодного віршованого вставки, так рясно представлених в іншому творі, як і тематичних відступів, погано пов'язаних з основним матеріалом. Арабська мова, - як правило, не становить особливих труднощів для перекладу, виключаючи кілька останніх сторінок, написаних химерним, надмірно образною мовою, не завжди зрозумілим, що робить переклад інших місць проблематичним. p align="justify"> Потужний злет історичної літератури середини XIX ст., викликаний грандіозними народно-визвольними рухами, був явищем закономірним. В«Епоха Шаміля висуває, мабуть, вперше в арабській літ...
