й самостійності учнів і під загальним напрямних керівництвом вчителя, а так само в оволодінні учнями в процесі такої діяльності знаннями і загальними принципами вирішення проблемних завдань.
Але, тут вчителю важливо пам'ятати, що при зіткненні з труднощами в учнів може і не виникнути пізнавальна потреба, якщо завдання, яке має виявити утруднення у дітей, дається без урахування їх можливостей (інтелектуальних можливостей і досягнутого ними рівня знань). Тому вчитель повинен знати можливості своїх учнів у аналізі умов поставленого завдання і засвоєнні (відкритті) нового знання. Ступінь складності завдання повинна бути така, щоб за допомогою готівки знань і способів дії учні не могли його виконати, однак цих знань було б достатньо для самостійного аналізу (розуміння) змісту та умов виконання завдання. Саме таке завдання сприяє створенню проблемної ситуації.
Знаючи внутрішні умови мислення, і сприяючи їх створенню за допомогою проблемної ситуації, педагог може активізувати розумову діяльність школяра, керувати нею.
Основними умовами використання проблемних ситуацій з боку учнів є:
· вміти визначати наявність або відсутність у себе загального способу вирішення тих чи інших завдань: «це я вже вмію і знаю», «цього я ще зовсім не знаю, треба дізнатися», «це я вже трохи знаю, але треба ще розібратися »;
· вміння ставити запитання;
· уміння використовувати раніше засвоєні знання і переносити їх у нову ситуацію;
· активна пошукова діяльність: вміння будувати гіпотези.
Умовами використання проблемних ситуацій про боку вчителя є:
) Уміння навчати розумному незнання - це означає формувати в учнів дії оцінки, завдяки якому людина оцінює свої можливості діяти, визначає, чи достатньо у нього знань для вирішення нового завдання, яких саме знань бракує. Не знаючи, чого він не знає, дитина не знає, чого йому слід дізнатися. І не пробує впізнавати. Тому сама система навчання, що не спрямована на розвиток дитячої самооцінки, обмежує вільний пошук, самостійну пізнавальну активність дітей. Ось чому вміння дітей самостійно оцінювати свої навчальні досягнення не менш важливо, ніж уміння швидко і правильно рахувати і грамотно писати. З цього випливає, що дитина, яка не вміє оцінити свої можливості, так і не стає справжнім суб'єктом, господарем власної навчальної діяльності, господарем своїх інтелектуальних багатств, і постійно потребує керівництва, контролі й оцінці вчителя.
Якщо вчитель буде цілеспрямовано формувати дію оцінки, то молодший школяр навчиться не тільки фіксувати трудність, а й аналізувати її причину; від фіксації самого факту незнання чи невміння він може перейти до знання того, як це незнання подолати. Замість дошкільника «Я не можу це завдання вирішити», може народитися навчальний: «Я вирішу цю задачу, якщо ...». Тут мені відмінно допомагають завдання з відсутніми даними [3].
Наприклад, першокласники щойно відкрили головний принцип російської графіки: на листі м'якість або твердість приголосного звуку позначає не згодна буква, а наступна за нею голосна. Для усвідомлення цього закону класу пропонуються три однотипні логічні завдання. На дошці записані звуко-буквені схеми слів. Знаками питань позначені приголосні звуки. Треба визначити, це м'які приго...