адацького рішення і процесу здійснення перекладацького дії. Це вимагає великої абстрагування від дрібних несуттєвих моментів і зосередження на головних закономірностях. Суть вероятностно прогностичної моделі зводитися до того, що в процесі слухового сприйняття мови мозком перекладача висуваються гіпотези про те чи іншому смисловому або вербальному розвитку або завершенні автора. Друга модель краща для роботи, якщо в наявності висока надмірність повідомлення, це підвищує ймовірність правильного передбачення на кожному з наведених рівнів. Вірно і зворотне: чим більше щільність інформації в повідомленні, тим нижча ймовірність правильного передбачення його розвитку. Резюмуючи, розглянутий питання ми можемо сказати, що застосування першої або другої моделі, як прийомів спрощення та схематизації полегшують діяльність, залежить від перекладача синхроніста, який приймає дане рішення в залежності від надмірності повідомлення, темпу мови палаючого и.т.д.
У третьому розділі проаналізовано і визначено цілі навчання і контингент учнів для синхронного перекладу. Виділено типи вправ, а також принципи побудови їх системи, що дозволяють набувати і вдосконалювати навички та вміння синхронного перекладу.
Якщо забезпеченість технічними засобами прямо пропорційно залежить від розвитку світового рівня перекладацької техніки і високих технологій, і є об'єктивним фактором, то речеязиковой підготовка синхроніста у багато визначає успішність роботи перекладача. Спеціалізовані вправи та тренінги допомагають придбати навички та вміння в швидкісному перекладі, пошуку і використанні синтаксичних і лексичних еквівалентів промови оратора, речовий компресії и.т.д.
У світлі викладеного кінцева мета навчання синхронного перекладу може бути сформульована таким чином: розвиток перцептивних, мнемічних та інших здібностей, необхідних для оволодіння навичками і вміннями синхронного перекладу; перебудова мовних і перекладацьких навичок і вмінь, формування здібностей виконання перекладацьких операцій і дій у високому темпі і специфічному об'єднанні, властивих синхронного перекладу.
Зміст навчання синхронного перекладу має структуру, изоморфную структурі кінцевої мети навчання, т. е. кожен компонент змісту навчання розкриває обсяг і характер знань, умінь і навичок, відповідних реалізації конкретної мети навчання.
У структуру навчання входять підготовчі вправи (перевірка і включення апаратури, прослуховування і повторення вихідного тексту и.т.д), тренувальні вправи (синхронне читання заздалегідь перекладеного тексту, синхронний переклад з листа, синхронних переклад на слух ) потім, проводитися заключний цикл навчанні - практика синхронного перекладу, для якої створюються умови максимально наближені до реальних.
Таким чином специфіка синхронного перекладу, описана в цій роботі показує, що незважаючи на відчутні переваги, які дає даний вид перекладу, а саме економію часу і витрат на забезпечення перекладу ораторів на міжнародних форумах і конференція, де число робочих мов більше двох, несе певні проблеми для перекладача-синхроніста.
Значимість синхронного перекладу в міжнародній комунікації складно переоцінити. Воно є вищою ланкою еволюції перекладацької діяльності і визначає майбутнє розвитку перекладацької науки. Застосування його в щоденній діяльності перекладача у світовій практиці дозволяє вирішувати проблема точного перекладу на різних міжнародних форумах і конференціях, а також дає практичний матеріал для дослідження та розвитку теорії перекладу, допомагає розробити загальні принципи та особливості побудови приватних і спеціальних теорій перекладу для різних комбінацій мов. Розкриває вплив на процес перекладу прагматичних і соціолінгвістичних факторів.
На закінчення можна констатувати, що поставлені цілі і завдання до даної курсової роботи досягнуті і виконані. Матеріал роботи досліджений, зіставлений і проаналізований. З кожного дослідженого питання зроблені висновки.
Список використаних джерел
1.Алексеева І.С. «Введення в перекладознавство: Учеб.пособие для студентів філол. і лінгв.фак. вищ. навч. Заведеній.-СПб .: Філологічний факультет СПбДУ; М .: Видавничий центр «Академія» », 2004. - 352с.
. Анохін П.К-, Кібернетика і інтегративна діяльність мозку. «Питання психології», 1966 № 3
.Артемов В.А., Психологія навчання іноземним мовам (курс лекцій). М., 1-й МГПИИЯ 1966.
. Архипов Г. Б., До питання про вплив темпу мови на аудіювання. Автореф. канд. дис. М., 1968, с. 10
.Бенедіктов Б. А., 1970,. Характеристика усного перекладу словосполучень .-- В кн .: Комунікація і навчання іноземних мов. Мінськ, 1970 а, с. 117, Психологічна характеристика перекладу слів .-- В кн .: Комунікація і навчання іноземних мов. Мінськ. 1970...
