Корнеліусом і Ш.Фейром. [13]. Суть її в наступному:
1. визначення проблеми конфлікту в загальних рисах;
2. визначення сторін, залучених в конфлікт;
3. визначення потреб і побоювань кожного з головних учасників конфлікту. p> Складання такої карти дозволить: обмежити дискусію певними формальними рамками, що в значній мірі допоможе уникнути надмірного прояву емоцій; створити можливість спільного обговорення проблеми, висловити людям їхні вимоги і бажання; усвідомити як власну точку зору, так і точку зору інших; створити атмосферу емпатії; вибрати нові шляхи вирішення конфлікту. p> Таким чином, стає зрозуміло, що конфліктним процесом в організації цілком можна управляти. Відповідно і стратегію управління конфліктом керівник повинен вибирати з точки зору оптимального балансу наслідків конфліктної ситуації для організації або її структурного підрозділу. Конфліктним процесом в організації цілком можна управляти. У керівника є можливість передбачити початок конфліктної ситуації, вчасно втрутитися в процес протікання конфлікту, внести свої корективи і вивести конфліктну ситуацію до оптимального вирішенню. Визначаючи поведінку в конфлікті, керівник повинен в першу чергу з'ясувати причину конфлікту, визначити цілі опонента (чи опонентів), намітити сфери зближення точок зору з опонентом, уточнити поведінкові особливості опонента. При цьому важливо пам'ятати, що ні один із способів вирішення конфлікту не може бути виділений як найкращий. br/>
2.2. Методи профілактики організаційного конфлікту . br/>
Профілактика конфлікту - це створення об'єктивних умов і суб'єктивних передумов, сприяють вирішенню передконфліктних ситуацій неконфліктними способами [19].
Фахівцями розроблено не мало рекомендацій стосуються різних аспектів попередження конфлікту. Зокрема попередження конфлікту залежить від наступних факторів:
В· адекватність сприйняття середовища організації;
В· відкритість і ефективність спілкування, готовність до всебічного обговорення конфлікту;
В· створення атмосфери взаємної довіри і співпраці.
Для керівника корисно знати, які риси характеру, особливості поведінки людини характерні для конфліктної особистості. Узагальнюючи дослідження психологів можна сказати, що до таким якостям можуть бути віднесені наступні:
В· неадекватна самооцінка своїх можливостей і здібностей, яка може бути як завищена, так і занижена. І в тому і іншому випадку вона може суперечити адекватної оцінки оточуючих;
В· прагнення домінувати, у що б то не стало там, де це можливо і неможливе;
В· консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання подолати застарілі традиції;
В· зайва принциповість і прямолінійність у висловлюваннях і судженнях, прагнення сказати правду в очі;
В· певний набір емоційних якостей особистості: тривожність агресивність, упертість, дратівливість.
Люди в організації завжди пере...