так багато і плідно не займався проблемою В«Мова і культураВ», як знаменитий американський лінгвіст і культуролог початку XX в. Е. Сепір (1884 - 1939). Найбільш цінні лінгвокультурологічні ідеї вченого викладені в його В«Вибраних працях з мовознавства та культурологіїВ» (М, 1993). p align="justify"> Е. Бенвеніст (1902-1976) сформулював антропоцентричний принцип у мові: мова створена за міркою людини, і цей масштаб відображений у самій організації мови, відповідно з ним мову і повинен вивчатися. Одна з частин головної книги французького лінгвіста В«Загальна лінгвістикаВ» озаглавлена ​​«Людина в мовіВ», а завершується вона розділом В«Лексика і культураВ», в якому поставлена ​​і скрупульозно досліджується проблема культуроведческого підходу до слова. В«Ми тільки починаємо розуміти, який інтерес становило б повний опис витоків <...> словника сучасної культуриВ» [Бенвеніст 1974: 386]. p align="justify"> Чимало плідних думок про зв'язок мови і культури висловлено академіком Н.І. Толстим (1923 - 1997). На його думку, подальший розвиток історичних фразеологічних досліджень може бути плідно лише за умови серйозної уваги до мови як вербального коду культури і до мови як творцеві культур [Толстой 1995: 24]. p align="justify">
Висновок
Наприкінці XX століття проблема В«Мова і культураВ» переміщається в центр дослідницької уваги і стає одним з пріоритетних напрямків у розвитку науки про мову. Єдина антропологічна спрямованість сучасної лінгвістики виявляє когнітивний та культурологічний аспекти. Якщо раніше зв'язок мови і культури розглядалася певною мірою як факт важливий, але в цілому другорядний, то тепер цей зв'язок вивчається спеціально. p align="justify"> Сукупність культурно-мовної проблематики називається Лингвокультуроведение. Це не спеціальна наука, а напрямок, область, поле, що розробляється комплексом лінгвокультуроведческіх дисциплін. p align="justify"> Лінгвокультурологічні дисципліни знаходяться в ієрархічних відносинах, розрізняючи ступенем узагальненості свого основного предмету. В«ПервиннимиВ» (не за часом формування, а за ступенем емпірічності свого матеріалу) є ті дисципліни, які досліджують взаємодію однією з форм загальнонародної мови з тією або іншою формою матеріальної, духовної та художньої культури. Прикладом може служити лінгвофольклористики, яка досліджує взаємозв'язок явищ мови фольклору, скажімо, російського етносу з духовною і/або художньою культурою цього ж етносу. В останні роки про себе заявила і така В«первиннаВ» наукова дисципліна, як етнодіалектологія, орієнтована на вивчення взаємодії діалектної форми мови з елементами духовної культури етносу. У центрі собирательского та дослідницького інтересу виявляються сімейна і календарна обрядовість, демонологічні оповідання, магія слова і дії. Записується несказочной проза, змови і замовні формули, збираються прикмети, прислів'я, приказки, загадки, прислів'я, прізвиська, лексика обрядової одяг...
