p align="justify"> 2. Розробити методику підвищення технічної підготовки юних футболістів 7-11 років, засновану на цілеспрямованому розвитку здібностей до збереження рівноваги в поєднанні з короткочасним вимиканням периферичного відділу зорового аналізатора.
3. Апробувати розроблену методику підвищення технічної підготовки юних футболістів 7-11 років в умовах педагогічного експерименту.
Для реалізації поставленої мети і завдань використовувалися такі методи дослідження : аналіз і узагальнення науково-методичних літератури, педагогічне спостереження, анкетування, контрольне тестування, педагогічний експеримент, метод експертних оцінок, методи математичної статистики.
Гіпотеза дослідження. Передбачається, що розвиток двигательно- координаційних здібностей до збереження рівноваги в поєднанні з короткочасним вимиканням периферичного відділу зорового аналізатора значно підвищить технічну підготовленість юних футболістів 7-11 років.
1. Особливості розвитку координаційних здібностей
.1 Вікові особливості розвитку координаційних здібностей
Облік вікових особливостей розвитку координаційних здібностей (КС) футболістів є обов'язковою умовою раціонального планування та побудови навчально-тренувального процесу на етапах багаторічної підготовки. Результати проведених досліджень за участю юних футболістів свідчать, що найбільш сприятливий для розвитку КС - період від 7 до 14 років. У той же час немає підстав стверджувати, що надалі процес поліпшення координаційних здібностей (принаймні, деяких з них) припиняється [17, c.12].
Порівняльний аналіз показників 27 координаційних здібностей у футболістів 16-17 років та їх ровесників, які не займаються спортом, показав, що футболісти достовірно випереджають не спортсменів практично за всіма показниками. Автори інших досліджень, в яких проведено порівняльний аналіз рівня розвитку КС у юних футболістів і школярів, які не займаються спортом, також встановили перевага перших. Причому в міру підвищення координаційної складності завдань перевага футболістів зростає.
Таким чином, можна говорити про високу значимість занять футболом для формування та розвитку координаційних здібностей.
Як правило, методичні рекомендації з розвитку координаційних здібностей грунтуються на загальнотеоретичних положеннях, без урахування виду спорту. В цілому такий підхід правомірний, оскільки формування КС у процесі онтогенезу в чому обумовлено темпами дозрівання і розвитку рухових відділів кори головного мозку.
Відомо, що різні функції рухового апарату розвиваються гетерохронно і до 10-13 років досягають досить високого рівня досконалості. Після 11-12 років починається період перестроювання рухових дій. У цьому віці, що передує статевому дозріванню, і в період безпосередньо статевого дозрівання, аж до його завершення (в основному до 15 років), відзначаються різкі скачки в прояві працездатності і координаційних здібностей, зокрема. У цьому зв'язку багато дослідників стверджують, що молодший та середній шкільний вік найбільш сприятливі для розвитку координації рухів і просторової орієнтації [8, c. 131; 2, c. 24; 22, c. 56].
Існують і інші точки зору. Так, наприклад, А.П. Золотарьов (1997), вивчаючи вікову динаміку рухових здібностей, прийшов до висновку, що показники спритності у швидкісних пересуваннях юних футболістів мають тенденцію до поступового підвищення з 9 до 12 років з подальшим значним їх зниженням до 13 років. Сенситивний період для розвитку КС - вік 13-14 років; в 15-16 років відзначається деяке їх погіршення.
Узагальнені дані вікової динаміки координаційних здібностей дозволили сказати, що приріст в їх розвитку становить: 25% - до 8 років; 50% - до 10 років; 75% - до 12 років і 100% - до 16 років. Педагогічний експеримент, спрямований на розвиток координаційних здібностей школярів, свідчить, що в більш ранньому віці відзначаються більш суттєві темпи приросту показників.
Від рівня розвитку координаційних здібностей юних футболістів в чому залежать успішність освоєння технічних елементів, ефективність їх реалізації в умовах змагань.
Цікаво, що, незважаючи на цілеспрямоване стимулюючий вплив на руховий апарат, у юних футболістів старших вікових груп не вдається домогтися істотного приросту показників координаційних здібностей, в той час як приріст показників техніки значний. Це вказує на досить великі потенційні можливості вдосконалення різних сторін техніки в старшому віці, а також на необхідність досягнення високого рівня спритності в більш ранні періоди онтогенезу. З іншого боку, можна припустити, що відсутність значущ...