цілісного світу на основі новітніх досягнень інформаційно-технічної революції.
У питаннях, пов'язаних з поняттям глобалізації, так чи інакше перетинаються різні аспекти: економічний, політичний, культурологічний, інформаційний, освітній і т.д. Лінгвістична сторона глобалізації проявляється в появі мови-супергіганта, яким зараз є американська англійська мова, початківець грати в світі роль глобальної мови.
На сьогоднішній день паралельно з поняттям «глобалізація англійської мови» в лінгвістиці існує таке поняття, як «англомовна експансія». Англомовна експансія - це складне й суперечливе лінгвосоціо-культурне явище, обумовлене безліччю психологічних та історичних факторів, пов'язаних, зокрема, з післявоєнним затвердженням США на світовій арені і, як наслідок, з повсюдним поширенням англійської мови в якості лідируючого мови міжнародного спілкування. Проте в даний час англомовна експансія набуває нового значення, сутність якого полягає в тісному зв'язку цього процесу з глобальними цивілізаційними змінами.
Поширення англійської як дійсно всесвітнього мови призвело до того, що він почав грати безпрецедентну роль у всьому світі. Подібна ситуація виникла вперше в історії, і наслідки її непередбачувані. Ніхто не може передбачити, що надалі станеться з мовою, якою говорить величезне число людей. А у випадку з англійською мовою - це чверть населення земної кулі. Уніфікується він, чи, навпаки, виникнуть нові варіанти мови? Ніхто не може сказати, яким шляхом піде розвиток мови, якщо все більше число людей використовують його в якості іноземного, а не рідного. Можна припустити, що існування всесвітньої мови призведе до утворення мономовними елітної групи людей з упередженим ставленням до інших мов.
Наявність універсальної мови спілкування може викликати процес поступового зникнення мов національних меншин або зробити непотрібним наявність всіх мов світу.
Крім того, відбувається «зіштовхування» народів з самобутнього шляху розвитку. Виходячи з цього положення, існує думка, що глобалізація завдає непоправної шкоди унікальності націй.
Одним з наймогутніших стимулів мовних змін є взаємовплив мов, яке відбувається в результаті мовних контактів. Зміни, причинами яких є мовні контакти, присутні в історії кожної мови. Розвиток мови без жодного впливу з боку навколишнього середовища неможливо, тому не існує так званих «генетично чистих», «бездомішкових» мов.
У лінгвістичній літературі поняття мовного контакту знаходить неоднозначне тлумачення. Зарубіжні лінгвісти (У. Вайнрайх, Е. Хауген, H. Goebl та ін.) Визначають мовної контакт як «почергове використання в практиці одним і тим же індивідом двох мов, внаслідок якого можна виявити приклади змішання норм кожного з двох мов». Вітчизняні лінгвісти (Л.В. Щерба, В.С. Іванов, Н.Б. Мечковская та ін.) Визначають мовні контакти як «взаємодія двох або більше мов, що робить вплив на структуру або словник одного або багатьох з них». Вся проблематика контактної лінгвістики обертається навколо її основних категорій - білінгвізм (двомовність), запозичення і інтерференція, субстрат і суперстрат, конвергенція і дивергенція, перемикання кодів, піджин і креольські мови та ін.
В даний час дуже активно розробляються проблеми, пов'язані з процесом запозичення: динаміка процесу запозичення, функціонування іншомовних слів, аналіз семантичних зрушень у них, етапи асиміляції іншомовного слова і властиві кожному етапу диференціальні ознаки асиміляції для всіх мовних рівнів , структурно-семантична еквівалентність запозиченого слова і його іншомовного прототипу, ставлення пересічних носіїв мови до іншомовної лексиці, прогнозування можливості закріплення запозиченого слова в мові.
Процеси лексичного запозичення являють собою найпоширеніший тип інтерференційних явищ. Це пояснюється тим, що лексичні запозичення - єдиний вид інтерференції, для якого не є необхідним двомовність. Цей вид запозичень швидко поширюється в одномовному суспільстві.
Лінгвістичний енциклопедичний словник трактують інтернационалізми як слова, що збігаються за своєю зовнішньою формою (з урахуванням закономірних відповідностей звуків і графічних одиниць у конкретних мовах) з повно або частково співпадаючим сенсом, які виражають поняття міжнародного характеру з області науки, техніки, політики, культури, мистецтва і функціонуючі в різних, насамперед, не споріднених (не менш ніж у трьох) мовами. Поняттю запозичення це джерело дає наступне визначення: «Запозичення - елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція і т.п.), перенесений з однієї мови в іншу в результаті контактів мовних , а також сам процес переходу елементів однієї мови в іншу ».
Запозичення і інтернационалізми од...
