матичної бесіді ), визначити характер вправ, вербальних і невербальних опор та навчально-мовних ситуацій.
Діалогічні уміння передбачають володіння достатнім запасом функціонально різноманітних реплік і включають в себе такі приватні вміння як:
· вміння реплікувати (обмін репліками в діалозі і полілог);
· вміння проводити свою стратегічну лінію у спілкуванні в згоді з мовними інтенціями співрозмовників або всупереч їх інтенціям;
· вміння враховувати нових мовних партнерів;
· вміння прогнозувати поведінку співрозмовників, результат тієї чи іншої ситуації.
Основною метою навчання говорінню є розвиток в учнів здатності здійснювати усне мовне спілкування в різноманітних соціально детермінованих ситуаціях.
Після закінчення школи будь-якого типу учні повинні:
а) спілкуватися в умовах безпосереднього контакту, т. е. розуміти і реагувати на усні висловлювання партнера (у тому числі носія мови, що вивчається) в рамках сфер, тематики і ситуацій, передбачених програмою для шкіл конкретного типу;
б) розповідати про себе і навколишній світ, про прочитане і почуте, висловлюючи ставлення до предмета висловлювання або до отриманої інформації.
Володіння мовою має, як уже вказувалося в попередніх розділах, рівневий характер, тому вміння говоріння буде відрізнятися в учнів різних шкіл ступенем коректності, міцністю сформованості, охопленням сфер, тим і ситуацією спілкування. Наприклад, по закінченні базового курсу учні повинні здійснювати спілкування в найбільш типових повсякденних ситуаціях. У промові учнів допускаються помилки, що не порушують комунікацію [Атестаційні вимоги ..., 1995].
Випускники шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов повинні володіти таким набором мовних умінь, які дозволили б їм спілкуватися у великій кількості ситуацій; при цьому також допускаються неточності з використанням мовних засобів. Помилки і недостатня побіжність можуть ускладнювати природне спілкування.
Підготовка випускників гімназій і лінгвістичних ліцеїв повинна відрізнятися таким рівнем, який дозволив би їм користуватися мовою з урахуванням обраних професійно орієнтованих та особистих інтересів. Їхні висловлювання повинні характеризуватися різноманітністю мовних засобів, включаючи мовні і етикетні формули, розвернутися і обгрунтованістю суджень.
Учні цих шкіл повинні вміти легко переходити в розмові на нову тему, використовуючи мовні засоби з урахуванням ситуації спілкування. Недостатня швидкість, випадкові неточності і неадекватне використання мовних засобів не повинні перешкоджати природному мовному спілкуванню [Програма навчання іноземним мовам ..., 2002].
Конкретизація завдань навчання пов'язана з уточненням комунікативних намірів та мовленнєвих умінь, необхідних для реалізацій тих чи інших комунікативних завдань. На приклад, програма старших класів середньої загальноосвітньої школи:
Профільно - орієнтований етап навчання (X - XI класи)
Характер текстів: дискусія, полеміка, інтерв'ю; доповідь, повідомлення, коментар.
Мовні вміння:
· передавати інформацію, аргументуючи власну точку зору;
· пояснювати, уточнювати;
· інтерпретувати висловлювані думки;
· логічно і послідовно викладати інформацію;
· робити узагальнення, висновки, висновки;
· підхоплювати і доповнювати думка партнера по спілкуванню;
· задавати серію питань (як коротких, так і розгорнутих) з метою отримання необхідної інформації;
· швидко реагувати на задані питання;
· коректно переривати співрозмовника;
· концентрувати і розподіляти увагу в процесі діалогічного спілкування;
· обгрунтовано використовувати емоційно-оцінні слова, фрази та ін.
Стратегічні вміння:
· використовувати відомі мовні засоби для пояснення/тлумачення
· використовувати перефразам для уточнення;
· використовувати синонімічні способи вираження думки;
· проявляти ініціативу у спілкуванні;
· міняти тему розмови;
· користуватися перепитати
[Гальскова, Гез, +2005, 132-135].
. 2 Психолингвистические характеристики діалогічної мови як виду мовленнєвої діяльності
Говорение являє собою форму усного с...