ні) характеристик вихідного тексту і відтворює їх засобами іншої мови в умовах іншої культури. [Латишев, 2005: 30]
З урахуванням того, що мови так само, як і культури різних народів істотно відрізняються один від одного, вихідний текст і текст перекладу не можуть бути абсолютно однаковими. Так, наприклад, в російській мові немає окремого слова для великого пальця руки або пальця ноги, в той час, як в англійській є окремі слова finger - палець на руці, thumb - великий палець руки і toe - палець ноги; в англійській мові набагато частіше, ніж в російській, вживаються обороти з неособовими формами дієслів; в російській мові дієслово-зв'язка «є» найчастіше замінюється тире. Відтак виникають питання про те, наскільки текст перекладу може відрізнятися від тексту оригіналу, яким ступенем свободи повинен володіти перекладач, чи слід йому дотримуватися більшою мірою атмосфери тексту (суть, смислова основа тексту) або його форми, а також що вважати помилками перекладу.
Якобсон виділяє шість функцій комунікації: емотивну (відношення до ситуації), конативну (звернення, спонукання, привернення уваги), референтівную (націленість на тему), поетичну (фокусування на формі висловлювання), фатіческім (встановлення каналу зв'язку) і метаязиковой (увага зосереджена на самому коді). Деякі дослідники (А.А.Леонтьев, Н.Б.Мечковская) додають також магічну або заклинательную функцію, етнічну (об'єднуючу народ) функцію, біологічну функцію (для комунікації тварин). Окремі мовні функції домінують в певних типах тексту. І домінуючу функцію необхідно зберегти в перекладі, якщо не стоїть завдання її змінити. Для художнього типу тексту, до якого відносяться і розповіді Саки, характерна орієнтація на передачу образності. У таких текстах мовна форма є конституирующим елементом. Заповіддю перекладача щодо подібних текстів є прагнення до досягнення рівного естетичного впливу. Адекватний переклад частково досягається шляхом відтворення мовної форми, тобто за рахунок створення максимально наближених до оригінальних структур, як у виборі слів, так і у виборі способу побудови фраз. Однак перекладач не може просто перенести елементи вихідної мови в мову перекладу, оскільки мовна структура мов і образність занадто різні. При перекладі художніх текстів перекладачеві потрібно обрати таку форму у мові перекладу, яка справила б на читача такий же вплив, як і форма в мові оригіналу. [Авксентьевская, 2009: 16-17] Домінантою переказу у такому випадку стає оригінальний естетичний ефект, який досягається в тому числі за рахунок підбору лексики.
. 2 Типологія помилок
У багатьох лінгвістичних роботах представлені класифікації помилок в усному і письмовому перекладі. Можна говорити про поняття та типології помилок у художньому чи технічному тексті, можна будувати класифікацію лексичних, або граматичних помилок в перекладі (тобто помилок, пов'язаних з переведенням, наприклад, фразеологізмів або каламбурів або видового значення дієслова - тобто за типом вихідної одиниці). Класифікації помилок можуть бути орієнтовані на оцінку перекладу, а можуть припускати аналіз не стільки результату перекладу, скільки процесу перекладу і відбивати можливі причини появи помилок.
Помилка зазвичай визначається як «неправильність, ненавмисне відхилення від нормативного, стандартного, правильного, відступ від правил, порушення вимог» [Латишев, 2005: 15], «необгрунтоване відступ від нормативної вимоги еквівалентності, (тобто змістовне відповідність перекладу оригіналу »[Швейцер, 1988: 210], як« міра невідповідності перекладу оригіналу »[Миньяр-Белоручев, 1996: 146],« міра дезінформує впливу на читача »[Комісарів, 2001: 49].
Латишев створив класифікацію помилок за ступенем дезінформації адресата тексту:
. спотворення - адресат отримує істотно іншу, ніж в оригінальному тексті, інформацію; повністю може змінитися зміст висловлення;
. неточність - ступінь дезінформації істотно нижче, практично не впливає на сприйняття подій і персонажів;
. неясність - надає більшою мірою дезорієнтуюча, ніж дезінформує вплив на читача.
Схожа класифікація існує у Коміссарова:
) помилки, що представляють собою грубе спотворення змісту оригіналу (вказівка ??на іншу ситуацію);
) помилки, що призводять до неточної передачі змісту оригіналу, але не спотворюють його повністю;
) помилки, що не порушують загального сенсу оригіналу, але знижують якість тексту перекладу внаслідок відхилення від стилістичних норм мови перекладу, використання маловживаних в даному типі текстів одиниць, зловживання іншомовними запозиченнями або технічними жаргонізмами і так далі;
) порушення обов'язкових норм мови перекладу, які не впливають н...
