талии, Єгипті. У 1939 р. віїхала до Відня, де й погибли 1945 р. У західноукраїнській періодіці Виступає як критик, мистецтвознавець, автор Чудов етюдів - "Акварельок" ("Соняшники", "Іриси", "Бегонія", "Аннамітській шаль", "Павлині око", "Білі Іриси", "В'язні", "Фрагменти", "Імпресіоністічне") [9, 20]. p> Відома булу Дарія Віконська такоже збіркою Нарисів "Райська яблінка" (1931), монографією про Джеймса Джойса (1934), томом есеїв "За державну бронзу" (1938).
На сторінках Галицької періодики часто друкувалися "акварельки" Дарії Віконської - у жанровому плані Ліричні етюди або ж поезія біля прозі. У тяжінні пісьменніці до лірізації прози особливо відчутній Вплив творчості 0.Кобілянської, зокрема "Фемінність" листи проступає в культівуванні меланхолійної краси, у сентиментальному спогляданні, чуттєвості. Крізь призму індівідуального стилю пісьменніці проступає стільовій шаблон модерну доби "Молодої Музи", намагання репродукуваті образність и настроєвість лірізованої прозі О.Кобилянської. Аджея, як зауважує Т.Гундорова, "стиль арт нуво Ставай загальною модою, МІГ тіражуватіся и копіюватіся. Стиль при цьом втрачає Естетичне повнотіла и супроводжується надмірною вітонченістю ї орнаменталізмом, рафінованою образністю, декоруванням реальності "[6, 160]. У поезіях у прозі Дарії Віконської досить-таки виразно проглядають РІСД кітчевості сецесійного стилю: тут домінують згладжено-пастельні колорістічні асоціації (як наголошують досліднікі, для стилю сецесії характерні самє Квіткові ї рослінні візерунки, переважання кольорів "пастельні, фіолетовіх, зеленаво, перлісто-сірих "[6, 153]), метафорічність асоціатівно-емоційніх образів, Лірична тональність. У етюді "Білі Іриси" "прозора білість" квітів, побачення лірічною героїнею Вночі, уявляється "неземним дивом "," астральним тіламі ", что віпромінюють дивовижності світло: В«... Тоді, Вночі, смороду наче вдягалися в неземні диво. їхня прозора білість нагадував алебастр. Верхні Пелюстки, зложені на подобі ліхтаря, були дивне воно прозірчасті, и здавай, что Кожна квітка береже в Собі внутрішнє світло. Місячні Промені Лама, немов у прізмі, на поверхні горішніх пелюсток, и зблізька ті Пелюстки блищать стократно, наче посілані діамантовім пилом [...]. Нагадував радше астральні тіла, чем живі квіти. Між місячнім Сяйвом и їхньою білістю, здавалось, Було якесь особливе порозуміння "[11, 113]. Зрештою, апеляція Дарії Віконської, жінки з виразно "чоловічім" занятть-Мистецтвознавство ї малярство, до стилю сецесії такоже свідчіть на Користь продовженого нею "міфу аполонівської жінки ", прічетної до естетізації творчості, бо ж "Сецесійна поетика водночас апелювала до людської уяви, ґрунтувалась на візійніх асоціаціях. Протіставлена ​​дійсності, вона вела людину у чудовий ї чудовним країну мрій, Фантазії, казки, іділії. Умовний характер мистецтва тут проявлявся Відверто, даже деклараційно "[10, 193]. Даже на Рівні тематичність Дарія Віконська (зрештою, це характерно для багатьох Галицьких авторок "Жіночої прози", Варто згадаті буцай етюд І.Вільде "Рожі", написань, вочевідь, под вплива однойменного твору О.Кобилянської) Продовжує перебуваті в дискурсі віденської сецесії, вікорістовує улюблені рослинно-Квіткові мотиви сецесійного стилю Задля создания Враження "Інобуття", Іншої, нереальної, дійсності: "... Флористика спріяє реалізації художніх ефектів екзотічного, незвичайного, фантазійного, что [...] справляло Враження зовсім Іншого світу, абсолютно відмінного та протиставним реальній дійсності "[10, 193].
Естетичне культ атр нуво в поєднанні з нарцисизму, позою артистизму, естетізацією ї фетішуванням почуттів (самє ці РІСД як чільні в сецесійному кітчі назіває Т. Гундорова [6, 160-161]) прікметні и для збіркі етюдів Дарії Віконської "Райська яблінка "(1931). Вже в назві збіркі проглядає не так Архетипна символіка гріха й насолоди, як провокатівність естетизованого в містецтві сецесії еротизм. Композиція збіркі наголошує такоже виразности зорієнтованість авторки на орнаментальні оздоба цього стилю, Аджея "зростання замилуваності в декоратівності слова акцентується НЕ цілісність, а періоді, акорди "[6, 115]. Збірка и Складається з окремим "акордів": настроєвіх етюдів, что нагадують плин думок, сповнений імпресіоністічного псіхологізму, еротизм, и мают форму діалогу ("В альбом", "Модерні мистецтво", "Співає"); діалогів про сутність кохання та призначення жінки, что Ніби трівають у "силовому полі" втіленої свого годині Кобилянська в ее текстах та епістолярії (маємо на увазі листування з Лесею Українкою) "Платонівської утопії Ідеальної комунікації" (Т.Гундорова) ("Райське яблуко "," витраченого звук "," Загроза кохання ", "Весняної ночі"; "Ворота"); малярськіх Візій, композіційній центр якіх - певні алегорії ("Три образи. 1." Мона Ліза ". 2. "Візія". 3. "Шал"; "Дві Амфора"). У Невелички вступі, что передує збірці, Дарія Віконська обґрунтовує комунікатівну своєрідність оформлення власної прози: "Форма діалогу вибрать НЕ випадкове, а наслідком сво...