льтурологічного та когнітивного підходів може дати повну картину національно-культурних особливостей фразеологічної системи мови. p> В«Зустрічають по одягу - проводжають по розуму В», - говорить народна мудрість. З цього випливає, що зовнішності людину в традиціях російської культури надається надзвичайно велике значення. Однак В«одягВ» лише частина інформації, яка визначає наше ставлення до незнайомця. Не менш важливі й такі особливості, як статура, риси обличчя, погляд, зовнішні прояви інтелекту і характеру, манери, хода, голос, руки та інші В«говорятьВ» моменти людського тіла (3, 7). Уявлення про зовнішність людини у взаємозв'язку з його внутрішнім світом - ядро ​​кожної національної культури. Вони формуються історично з багатьох джерел - переказів, легенд, билин, народних пісень, казок, творів мистецтва, художньої літератури - і фіксуються в мові, в його лексиці і фразеології, у значеннях слів і фразеологічних одиниць. Ці подання досить стійкі і поширені як факт історії культури.
Однак кожне нове покоління вносить свій внесок в їх вдосконалення та розвиток. Критерії привабливою і непривабливою зовнішності уточнюються, поглиблюються і доповнюються. Ці корективи також фіксуються мовою. Типовий образ, концепція зовнішності - це багатокомпонентне, що розвивається і динамічний явище національної самосвідомості, психології та культури.
Кінець ХХ століття ознаменований становленням і розвитком синтезованої області знання, узагальнюючої і систематизирующей дані всієї сукупності наук, що вивчають людину - В«ЛюдинознавстваВ». Образ людини, його зовнішність і духовний світ - ядро ​​кожної національної структури, системи її цінностей. Ці естетичні ціннісні подання - результат накопичення всіх людських знань і досвіду за весь період розвитку даної культури. Метою будь-якого дослідження, в кінцевому рахунку, є розширення свідомості людей в уявленнях про світ, Космосі, собі самих. За словами історика Германа Гессе: В«.. всяка наука, перш за все систематизація, впорядкування і в той же час спрощення, деякий переварювання для духу того, що неперетравлюваність В»(6; 89). p> Мета даної роботи: досліджувати фразеологічні одиниці російської мови зі значенням В«образ людини В»в загальнокультурному аспекті. p> Поставлена ​​мета передбачає вирішення наступних завдань:
1. Виявити і згрупувати фразеологізми зі значенням В«образу людиниВ» за даними фразеологічного словника під редакцією А. І. Молоткова.
2. Проаналізувати фразеологічні групи.
3. Виявити кількісне співвідношення фразеологізмів по групах. p> 4. Проаналізувати лексико-семантичні властивості компонентів;
5. Виявити функціональні особливості та способи експресивної виразності фразеологізмів;
6. Коротка характеристика фразеологічних неологізмів у значенні В«образ людиниВ». p> Мною зібрано матеріал у кількості шестисот шістдесяти п'яти одиниць, витягнутих у результаті суцільної вибірки з В«фразеологічний словник російської мовиВ» А.И.Молоткова, М., 1967.
Робота складається з вступу, першого розділу, в якій дається загальна характеристика фразеологізмів, особливості російської фразеології, другий глави - основної частини, висновків та списку використаної літератури.
В
ГЛАВА I .
В§ 1.1. В«ШирокийВ» і В«ВузькийВ» погляд на поняття фразеологізму.
Фразеологія як лінгвістична дисципліна завоювала в даний час достатньо міцні позиції. У цій області виділилися як розділи: фразообразования, діалектна фразеологія, порівняльно-зіставна, історична і т.п. За всім цим і інших розділах нині ведуться інтенсивні дослідження на матеріалі різних мов.
Початок наукової розробки російської фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни було покладено відомими працями академіка В. В. Виноградова. В останні роки було написана величезна кількість робіт, присвячених аналізу фразеологічного складу творів художньої, суспільно-політичної, науково-популярної, художньо-документальної, мемуарної та іншої літератури.
У цілому ряді робіт фразеологізми аналізуються в семантичному, лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному відношенні.
Особливе місце займають дослідження семантики фразеологічних зворотів. Досить докладно вивчена семантична парадигма фразеологізмів: варіантність фразеологічних одиниць, їх синонімів і антонімів, багатозначність і т.д. Певний прогалину в дослідженнях фразеологізмів, являє собою співвідношення лексичного значення з фразеологічним; не повною мірою визначено сутність фразеологічного значення, не повністю виявлені лексико-семантичні властивості компонентів і т.д.
Окремі мовознавці головне відмінність між лексичним і фразеологічним значенням бачать в різному характері їх образності. У лексичному значенні образність, нібито має більш уточнюючий характер, ніж у фразеологічному. У дійсності, однак, виявляється, що оцінка через слово і фразеологізм баг...
