орно своїм народним колоритом. Твір майже цілком побудовано на каламбурах та французькою просторіччі. І цю тонку гру слів, народжену самим укладом життя, вспоенную могутнім творчим потенціалом спілкування з природою, слідування стародавніми звичаями, самим побутовим устроєм Набоков намагається передати у своїй художній, глибоко поетичному перекладі, який був закінчений і надрукований в 1922 році. У тому ж ключі він виконує переклад "Аліси в країні чудес" Льюїса Керролла, що вийшов друком у 1923 р: "Л. Каррол. Аня в країні чудес. Переклад з англійської В.Сіріна "(під псевдонімом Сирин публікується велика частина його творів, написаних у період його життя в Європі).
Також В.В. Набоков перекладав поезію і протягом 10 років (з 1922 по 1932) опублікував переклади з Руперта Брука, Ронсара, Верлена, Теннісона, Йєтса, Байрона, Кітса, Бодлера, Шекспіра, Мюссе, Рембо, Гете. У 1937 р. з фашистської Німеччини сім'я В.В. Набокова переїжджає до Парижа, де письменник друкує переклади на французьку мову віршів А.С. Пушкіна. p> Переклади, зроблені письменником, відображають багатосторонні інтереси письменника та його дивовижний талант втілення, "імплантації" в культури різних часів і народів. На прохання Сергія Рахманінова він робить зворотний переклад вірша Едгара По "Дзвони" на англійську з російського перекладу Костянтина Бальмонта: оригінальний текст вірша не лягав на музику романсу. Тут В.В. Набоковим довелося піклуватися в першу чергу про точну передачу акустичної сторони тексту, жертвуючи для цього ідейно-смисловим наповненням. Перекладає на англійську мову кілька віршів Владислава Ходасевича, випереджаючи їх коротким передмовою. Спільно з Едмундом Вілсоном переводить "Моцарта і Сальєрі" Пушкіна; пізніше, в 1945 році, на англійською мовою виходить книга "Три російських поета" (переклади з А.С. Пушкіна, М.Ю. Лермонтова і Тютчева). Далі працює над перекладом на англійську мову тексту роману М. Ю. Лермонтова "Герой нашого часу".
Про те, як має переводити, В.В. Набоков замислювався неодноразово протягом всієї своєї творчого життя, причому його погляди зазнавали з роками суттєві зміни. Створені в Америці, куди він емігрував в 1940 г, переклади з російської мови виконані в абсолютно новій манері. До цього часу письменник приходить до переконання, що літературний твір (як прозовий, так і поетичне) слід переводити тільки "буквально", хоча, звичайно, буквалізм В.В. Набокова зовсім не має своїм наслідком появу лексично корявого або синтаксично громіздкого підрядника. "Вираз "Буквальний переклад", як я його розумію, - пише він у 1964 році в коментарі до свого перекладу "Євгенія Онєгіна", - представляє собою якусь тавтологію, бо лише буквальна передача тексту є перекладом в істинному розумінні слова ". При цьому, однак, письменник поспішає обмовитися: "Перш все, "буквальний переклад" передбачає проходження не тільки прямим змістом слова або пропозиції, а й змістом подразумеваемого, це семантично точна інтерпретація, не обов'язково лексично (що відноситься до передачі значення слова, взятого поза контекстом) або структурна (наступна граматичному порядку слів у тексті). Іншими словами, переклад може бути і часто буває лексичним і структурним, але буквальним він стане лише при точному відтворенні контексту, коли передані найтонші нюанси і інтонації тексту оригіналу "[5, с.555].
Історія перекладацької діяльності В.В. Набокова нерозривно пов'язана з непростою внутрішньої перебудовою письменника в процесі його становлення як письменника англомовного. У 1939р, після довгих років в еміграції, розуміючи, що ніколи не повернеться на батьківщину, він пише вірш "До Росії", в якому, якщо говорити словами Зінаїди Шаховської, він "від болю ... від відчаю від неї відрікається ". З цього моменту починається новий період в його творчості. Про Росії він припиняє писати, принаймні, по-російськи. Кілька років по тому він взагалі надовго відмовиться від рідної мови.
У 1965 році видатний емігрантський критик Володимир Федорович Марков і американський поет Меррі Спарк підготували антологію російської поезії в перекладі на англійську мову з паралельними російськими текстами. В.Ф. Марков звернувся до В.В. Набоковим за дозволом включити два його вірші: "Яким би полотном батальних ні була ... "і" Яке зробив я дурне діло ... ". Але спочатку потрібно було зробити літературний переклад цих творів на англійську мову. Набоков відмовився робити переклад, довіривши цю працю В.Ф. Маркову: мабуть, все ще відчував себе російським поетом. Однак готові переклади В.В. Набоков знайшов "Незадовільними". А так як він сам перекладати їх не збирався, то в листі, адресованому Маркову, дружина Набокова від імені чоловіка попросила не включати його вірші до збірки. Але через десять днів після цього листа Набоков таки перекладає вірші на англійську мову, тим самим, змушуючи себе здійснити перехід від рідної мови до англійської.
А в 1967 році В.В. Набоков друкує роман "Лоліта" у власном...
