у. Удавана неорганізованість вірша усувається обов'язковими жіночими закінченнями. Для старовавилонского текстів характерна запис, де рядок відповідає віршу, а цезура між полустішіямі відзначається пропуском (правда, це правило не завжди послідовно витримується). p> Крім чотиристопним віршів, могли бути і п'яти-, і шестистопним вірші. Часто п'ятистопним вірші утримують ім'я власне, яке і виділяється в окрему стопу. Зазвичай додаткова стопа вставляється перед останньої стопою. Шестистопний вірш - це подовжений чотиристопний вірш за рахунок додавання двох додаткових стоп. Він може мати або дві паузи - цезури (Пауза в шестистопним вірші довга і займає два такти), або одну паузу після третьої стопи. Такий вірш можна розглядати і як два тристопним вірша. Тристопний вірш не має цезури, але зате між окремими віршами у нього є більше довга пауза. p> Наголос у акадській вірші логічне. Тому визначення з визначальним, дієслово з коротким доповненням можуть мати загальне наголос. Наголос падає на другий склад від кінця слова, якщо він закритий або містить довгий голосний, якщо ж ні, то на третій склад від кінця. Наголос у так званих В«паузальномВ» формах може бути пересунено на один склад ближче до кінця. У питальних пропозиціях також відбувається пересування наголосу. Пряма мова вводиться формулами, що не входять в розмір і підлеглими власному ритму. p> Вавилонська література дає багатий матеріал для вивчення еволюції літератури древнього типу, однак це вимагає тривалої попередньої роботи. Дослідження пам'яток вавілонської літератури знаходиться ще в менш задовільному стані, ніж шумерських текстів, насамперед тому, що матеріал тут набагато рясніше і розкиданий по різних музеям, а публікації текстів - по різних виданнях. Крім того, вавилонські тексти дійшли до нас хоча і в значній кількості, але, як правило, в дуже поганий збереження, та до того ж у різних версіях і записах. Тому головна завдання дослідників в даний час - збір і вивчення наявного матеріалу, підготовка зведених і критичних видань. p> Мабуть, у вавилонських переписувачів, так само як і у шумерських, існував канонічний список творів, але канон цей, по всій ймовірності, склався порівняно пізно, не раніше XV - XIII ст. до н. е.. (У так званий касситський період). Настільки пізніше його створення пояснюється тим, що довгий час і богослужіння, і школа залишалися за мовою шумерськими, і тільки наприкінці II - початку I тис. до н. е.. вони переходять на аккадська, причому і тоді багато тексти продовжують писатися по-шумерських, наприклад окремі літургії або частини літургії. До нас дійшли каталоги - списки творів, увійшли до цього канон. Один з цих каталогів, виданий в 1958 р. У. Г. Лемберт, особливо цікавий тим, що в ньому, крім назв творів, зазначені і їх автори. Звичайно, довіряти цим вказівкам можна далеко не завжди, але серед фантастичних атрибуцій текстів (наприклад, діалог між конем і волом записаний, згідно каталогом, В«з вуст коняВ») іноді трапл...
