уддизму є проповідь Будди про чотири благородні істини. Роз'яснення та розвитку цих положень і, зокрема, укладеним в них поданням про автономію особистості, присвячені всі побудови буддизму.
Страждання і звільнення представлені в буддизмі як різні стани єдиного буття: страждання - Стан буття проявленого, звільнення - непроявленого. Те й інше, будучи нероздільним, виступає, однак, у ранньому буддизмі як психологічна реальність, в розвинених формах буддизму - як космічна реальність.
Звільнення буддизм уявляє собі, перш за все як знищення бажань, точніше - угашение їх пристрасності. Буддійський принцип так званого середнього (серединного) шляху рекомендує уникати крайнощів - як потягу до почуттєвого задоволення, так і досконалого придушення цього потягу. У морально-емоційній сфері пануючої в буддизмі виявляється концепція терпимості, відносності, з позицій якої моральні приписи не є обов'язковими і можуть бути порушені.
У буддизмі відсутнє поняття відповідальності і провини як чогось абсолютного, отраженьем цього є відсутність у буддизмі чіткої грані між ідеалами релігійної та світської моралі і, зокрема, пом'якшення або заперечення аскетизму в його звичайній формі. Моральний ідеал буддизму з'являється як абсолютне неспричинення шкоди оточуючим (ахінса), виникає з загальної м'якості, доброти, почуття досконалої задоволеності. В інтелектуальній сфері буддизму усувається відмінність між чуттєвої і розумової формами пізнання і встановлюється практика так званого споглядального міркування (медитації), результатом якого є переживання цілісності буття (нерозрізнення внутрішнього і зовнішнього), повна самозаглибленість. Практика споглядального міркування служить, таким чином, не так засобом пізнання світу, скільки одним з основних засобів перетворення психіки та психофізіології особистості. В якості конкретного методу споглядального міркування особливо популярні дхіяни, що отримали назву буддійської йоги. Стан досконалої задоволеності і самозаглибленості, абсолютної незалежності внутрішнього буття - позитивний еквівалент угашения бажань - є звільнення, або нірвана.
У основі буддизму лежить утвердження принципу особистості, невіддільною від навколишнього світу, і визнання буття своєрідного психологічного процесу, у який виявляється залученим і світ. Результатом цього є відсутність у буддизмі протилежності суб'єкта й об'єкта, духу і матерії, змішання індивідуального і космічного, психологічного й онтологічного і одночасно підкреслення особливих потенційних сил, таяться в цілісності цього духовно-матеріального буття. Творчим початком, кінцевою причиною буття виявляється психічна активність людини, визначальна як освіта світобудови, так і його розпад: це вольове рішення "Я", що розуміється як якась духовно-тілесна цілісність. З неабсолютного значення для буддизму всього існуючого безвідносно до суб'єкта, з відсутності творчих прагнень в особистості в буддизмі випливає висновок, з од...