х слів у німецькій мові;
метод структурного аналізу зібраного емпіричного матеріалу;
типолого-порівняльний метод.
Практична значущість роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при описі особливостей взаємодії мовних засобів, у викладанні теоретичних курсів лексикології та порівняльної типології у вузах, а також застосовуватися при практичному навчанні німецької мови.
1. Теоретичні основи освоєння англійських запозичень у німецькій мові
1.1 Відмінності в розумінні сутності лексичного запозичення
Словниковий склад мови знаходиться в стані постійної зміни. Постійне збагачення лексико-семантичної системи мови є одним із законів історичного розвитку мови як суспільного явища. p align="justify"> Найбільш помітним у розвитку мови є процес збагачення лексики. Існує три основних способи поповнення словникового складу будь-якої мови: словотвір; зміна значення слова; запозичення. p align="justify"> Процес запозичення характеризується складністю і многоступенчатостью, мінливістю і непостійністю.
Актуальність і важливість проблем, пов'язаних з запозиченням, постійно привертає увагу лінгвістів до лексики іншомовного походження. Великі успіхи у вивченні цієї лексики були досягнуті вже до початку XX століття. Серед вітчизняних особливо значними у цій галузі були роботи Я.К. Грота (1885), А.І. Соболевського (1891), М.Р. Фасмера (1909), Н.А. Смирнова (1910), І.І. Огієнка (1915). p align="justify"> З п'ятдесятих років минулого сторіччя лексика іншомовного походження знову стала об'єктом пильної уваги радянських лінгвістів. Розробка теоретичних проблем, пов'язаних з запозиченням і освоєнням іноземної лексики, піднялася на новий щабель. Цьому багато в чому сприяли роботи Ю.А. Сорокіна (1965), Л.П. Єфремова (1958), А.В. Суперанская (1962), Є.М. Іссерлін (1965) і особливо дослідження Л.П. Крисіна (1968), Є.Е. Біржакова (1972), А.П. Майорова (1967). p align="justify"> Велика увага даної проблеми приділяли і зарубіжні лінгвісти, такі як В. Шмідт (1985), Г. Пауль (1960), Р. Келлер (1986), К. Геллер (1966), Г. Хольц (1953), К. Хенгст (1971), Р. Кляйнпауль (1910), Е. Ріхтер (1919), Й. Матл (1958), Б. Карстенз (1963), X. Шольц (1972), К. Вірек (1980) та ін
Незважаючи на те, що кількість лінгвістичних робіт, присвячених проблемам запозичення, досить велике, не існує єдиної думки з приводу розуміння самого процесу запозичення. Мало того, із зростанням числа досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів, все більше проявляються протиріччя між традиційними поглядами на проблеми, пов'язані з запозиченням, і новими уявленнями про даному мовному явищі. p align="justify"> У лінгвістиці давно простежуються полярні підходи до осмислення основного змісту процесу запозичення.
...
