Широко поширеній традиційного розуміння запозичення як переходу, перенесення, переміщення, проникнення елементів з однієї мови в іншу мову протистоїть його пояснення як створення власними засобами мови своїх елементів за допомогою творчої імітації, приблизного копіювання або структурного моделювання за аналогією з іншомовними зразками.
У вітчизняній лінгвістиці в якості домінуючого оформився традиційний підхід до розуміння запозичення. Суть цього підходу відображена в знаменитій монографії Л.П. Крисіна, на яку спирається більшість досліджень з проблеми запозичення [7, с. 81]. p align="justify"> Так, в БЕС В«МовознавствоВ» дається наступна дефініція слова В«запозиченняВ»: В«Запозичення - елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція і т.п.), перенесений з однієї мови в інший, в результаті контактів мовних, а також сам процес переходу елементів однієї мови в іншу В»[2, с. 158]. p align="justify"> Другий, протилежний підхід, як відзначають Л.І. Ільїна та О.В. Сичова (1998), проводився в ареальної лінгвістиці ще на її неолінгвістіческой стадії. Запозичення, як і будь-яке мовне зміна, згідно неолінгвістам має індивідуальне походження. Це В«вільна творчість людини, яке імітується і асимілюється (але не копіюється!) Іншою людиною, потім ще третім, поки воно не пошириться по більш-менш значної областіВ». p align="justify"> Дана ідея була пізніше розвинена в ряді робіт вітчизняних лінгвістів.
Кожен з цих підходів формує власне осмислення основних проблем, пов'язаних з процесом запозичення, таких як пояснення суті запозичення, причин запозичення, класифікація слів іншомовного походження та їх освоєння. Проте варто відзначити, що в межах кожного з виділених спільних підходів погляди лінгвістів значно варіюють, поряд з рельєфно вираженими є і компромісні точки зору. p align="justify"> Така відмінність у трактуванні процесу запозичення різними вченими може пояснюватися недостатньою опрацюванням деяких аспектів запозичення, таких як включення слова іншомовного походження в мову і мову, зв'язок запозичення та освоєння, виділення критеріїв освоєності іншомовного слова.
Одним з яскравих прикладів таких розбіжностей може служити розбіжність у терминировании даного явища.
Так, Л.П. Крисін визначає запозичення як В«процес переміщення різних елементів з однієї мови в іншу. Під різними елементами розуміються одиниці різних ярусів мови - фонології, морфології, синтаксису, лексики, семантики В»[7, с. 18]. p align="justify"> Безсумнівно, вірним у даному визначенні є той факт, що запозичення охоплює всі рівні мови, процес запозичення не обмежується лише лексикою. Однак у той же час позначення запозичення словом В«переміщенняВ» здається не зовсім доречним. p align="justify"> Аналізуючи це визначення, І.Ф. Наркевич пише: В«СловоВ« переміщення В»недвозначно означає зміну місцеперебування, пересування в інше місце і тому...
