ористовуються методи перекладацького аналізу, методи морфологічного, лінгвістичного та стилістичного аналізу.
Теоретична значимість полягає в тому, що проведене дослідження доповнює ряд робіт в галузі лінгвістики і поетики, що стосуються перекладу російськомовних поетичних текстів на англійську мову. У рамках дипломної роботи визначені особливості перекладу віршів А. Ахматової на англійську мову, виявлено основні помилки, що допускаються при перекладі.
Практична значущість роботи полягає в тому, що основні положення, результати і мовний матеріал можуть бути використані в лекціях і семінарах за стилістикою і лінгвістиці тексту, на практичних заняттях з англійської мови.
Матеріалом для даного дослідження послужили 50 віршів А. Ахматової з циклу «Біла зграя», переклад яких виконаний І. Шамбат.
1. ЛІРИЧНА ПОЕЗІЯ ЯК РІД ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
.1 Поняття художньої літератури
Література є одним з видів мистецтва. В основному, даний термін використовується для позначення творів, закріплених у письмовій формі і мають суспільне значення. У широкому сенсі слова під літературою мається на увазі сукупність будь-яких текстів / 1 /. Текст займає центральне становище в загальній теорії тексту, проте його типологія розроблена недостатньо - не визначені загальні критерії, які повинні бути покладені в основу типологізації. Об'єктивно це пояснюється багатоаспектністю і тому складністю самого феномена тексту, суб'єктивно - порівняно невеликим періодом розробки проблем тексту, коли вони стали складатися в загальну теорію. Головна складність полягає в тому, що при текстової диференціації неправомірно виходити з якого-небудь одного критерію, так як цього недостатньо для строгої класифікації / 38 /.
В даний час ще досить великі розбіжності в тлумаченні поняття «тип тексту». Воно трактується то занадто вузько, то занадто широко. Однак на підставі накопичених наукою даних можна намітити основні критерії для розмежування різних маніфестацій текстів. Ці критерії повинні складатися з ряду показників і охоплювати принаймні головні ознаки тексту: інформаційні, функціональні, структурно-семіотичні, комунікативні.
При орієнтації на різні критерії можна в первинній диференціації зупинитися на розподілі «наукові та ненаукові тексти»; «Художні та немистецькі тексти»; «Монологічний і діалогічний тексти»; «Моноадресатний і поліадресатний тексти» та ін Кожне з цих поділів реально існує, але з точки зору загальної та єдиної типології вони некоректні: наприклад, художній текст, з одного боку, потрапить в групу ненаукових, а з іншого - одночасно в групи монологічних і діалогічних / 5 /.
Щоб уникнути подібних схрещувань в даній роботі використана найбільш усталена класифікація, що спирається на екстратекстуальние чинники, тобто фактори реальної комунікації (комунікативно-прагматичні).
Переважна більшість авторів, що займаються проблемами тексту, при обліку чинників реальної комунікації відповідно сферам спілкування і характером відображення дійсності спочатку ділять всі тексти на немистецькі і художні / 12 /.
На художніх текстах слід зупинитися докладніше.
Художньої літературою є всякий словесний текст, який в межах даної культури зда...
