/p>
Мета дослідження - розробка та обгрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності системи прийняття рішень на діючому підприємстві.
Завдання дослідження:
. Аналіз теоретичних основ прийняття управлінських рішень;
. Дослідження особливостей економічної діяльності діючого підприємства;
. Вивчення системи і процесу прийняття рішень на діючому підприємстві;
. Оцінка ефективності та розробка заходів щодо вдосконалення процесу прийняття рішень на підприємстві.
Об'єкт дослідження: ТОВ «КІРОВСЬКИЙ рибозавод.
Предмет дослідження: процес прийняття управлінських рішень в ТОВ «КІРОВСЬКИЙ рибозавод».
Методи дослідження. Фінансово-економічний аналіз, математичні та статистичні методи, метод мозкового штурму, системний аналіз, ситуаційний аналіз.
Глава 1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень
.1 Процес прийняття управлінських рішень
Прийняття рішень - складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішень виникає на всіх етапах процесу управління, пов'язана з усіма ділянками і аспектами управлінської діяльності і є її квінтесенцією. Тому так важливо зрозуміти природу і сутність рішень.
Що ж таке рішення? Дамо спочатку саму загальну характеристику. Зазвичай в процесі будь-якої діяльності виникають ситуації, коли людина або група людей стикається з необхідністю вибору одного з декількох можливих варіантів дії. Результат цього вибору і буде рішенням.
Таким чином, рішення - це вибір альтернативи.
Рішення - це організаційна реакція на виниклу проблему, етап вивчення ситуації напрaвлен на визнання чи невизнання існуючої в організації проблеми. Процес тоді буде виникати по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно.
У другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли є неясна інформація про розвиток і тенденції в організації й її зовнішньому оточенні. Визнання проблеми є необхідною умовою для її вирішення.
Інтерпретація проблеми - це додання значення і визначення тієї, яка визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза чи як рутинна. Перший тип проблеми необхідно знайти і розкрити. Другий і третій виявляються самі і вимагають втручання менеджера. Рутинні або повторювані проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза - до неструктурованих.
Відповідно кожне з них буде вимагати різного типу рішень: структуровані - програмованих; неструктуровані - непрограммірованних.
Визначення і подальше формулювання проблеми дозволяє менеджеру ранжирувати її в ряду інших проблем. Цьому сприяють такі чинники: наслідки рішення проблеми (наприклад, капіталомісткість, ефективність, вплив на ... і т.п.); терміновість проблеми й обмеження в часі; краще іспользовaніе здібностей і часу керівника; увагу до проблеми (вмотивованість і наявність здібностей у учасників); життєвий цикл проблеми (чи може проблема вирішитися поступово в ході інших проблем).