ю представлена ??в ранніх роботах Л.В. Занкова, де він пише про те, що розвиток емоцій дітей з розумовою відсталістю значною мірою визначається зовнішніми умовами, до числа яких у першу чергу відносяться спеціальне навчання і правильна організація всього життя дитини. Властиві учням молодших класів імпульсивні прояви гніву, образи можуть бути поступово згладжені шляхом цілеспрямованого виховання, що сприяє формуванню у них контролю над своїми вчинками і діями, що допомагає формувати позитивні звички і навички правильної поведінки в побуті.
Емоційна сфера дітей з розумовою відсталістю, особливо молодшого шкільного віку, характеризується незрілістю і суттєвим недорозвиненням, пов'язаним переважно з недостатньою сформованістю довільних психічних процесів. Діти з розумовою відсталістю схильні до полярних, позбавленим тонких відтінків емоціям, які поверхневі, нестійкі, схильні швидким, підчас різких змін. Однак у деяких учнів спостерігається затянутость, інертність емоційних реакцій, що часто мають виражений егоцентричний характер. У ряді випадків виникають у школярів емоції неадекватні чиниться на них зовнішніх впливів. Учні з розумовою відсталістю слабо контролюють свої емоційні прояви, а часто і не намагаються це робити [24].
Разом з тим необхідно відзначити, що учні навіть молодших класів не залишаються байдужими при прослуховуванні доступних для їхнього розуміння текстів, що включають емоційно забарвлені компоненти, а у своїх переказах не пропускають їх, акцентують на них увагу, відтворюють з більшою виразністю і правильністю, ніж інші частини сприйнятого [15].
Істотні труднощі викликає у дітей з розумовою відсталістю молодшого шкільного віку, розуміння емоційних станів зображених на картинці персонажів. Так, школярі недостатньо співвідносять рухи і жести персонажів картинки з внутрішнім станом, переданим цими рухам [16].
Почуття дітей з розумовою відсталістю часто бувають неадекватні, непропорційні впливам зовнішнього світу, за своєю динамікою. У одних дітей можна спостерігати надмірну легкість і поверховість переживань серйозних життєвих подій, швидкі переходи від одного настрою до іншого, у інших дітей спостерігається надмірна сила та інертність переживань, що виникають по малоістотним приводів [17].
Так само до числа основних компонентів особистості прийнято відносити самооцінку і рівень домагань [15].
Дослідження самооцінки та рівня домагань школярів з розумовою відсталістю проводилися в 60-80-і рр.. різними авторами, переважно під керівництвом Г.М. Дульнєва, Ж.І. Шиф [там же].
У молодших школярів з розумовою відсталістю самооцінка неадекватна, правильні поняття про свої можливості не сформовані. Вони не здатні критично оцінити свої дії і вчинки. Ці діти або завищують надмірно, або, навпаки, занижують свої здібності [16].
Особливості психіки розумово відсталих досліджені досить повно Л.В. Занков, Б.І. Пінський, С.Я. Рубінштейн, І.М. Соловйов, Ж.І. Шиф та інші [там же].
Для дітей з розумовою відсталістю характерно недорозвинення пізнавальних інтересів, яке виражається в тому, що вони менше, ніж їх нормальні однолітки, відчувають потребу в пізнанні [8].
Провідна діяльність у молодшому шкільному віці - навчальна. Вона характеризується результативністю, обов'яз...