ковістю, довільністю. Основи навчальної діяльності закладаються саме в перші роки навчання [там же].
В даний час найбільш вивченим є зорове сприйняття учнів з розумовою відсталістю, яке характеризується замедленностью зорового сприйняття об'єктів, труднощами сприйняття простору і часу, що заважає їм орієнтуватися в просторі. Часто навіть в 8-9 річному віці ці діти не розрізняють праву і ліву сторону, не можуть знайти в приміщенні школи свій клас, їдальню, туалет. Вони помиляються при визначенні часу на годиннику, днів тижня, пір року. Значно пізніше за своїх нормально розвиваються однолітків діти з розумовою відсталістю починають розрізняти кольори [3].
Для школярів з вадами розумового розвитку характерне невміння пристосовувати своє зорове сприйняття до змінених умов [15].
Мислення є головним інструментом пізнання. Воно відбувається у формі таких операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація [там же].
Мислення дітей з розумовою відсталістю молодшого шкільного віку розвивається за тими ж законами, що і в нормі. Але розумової діяльності учнів з вадами розумового розвитку притаманні і специфічні риси. Їхнє мислення розвивається значно повільніше і в більш пізні терміни. Відзначається розтягнутість етапів становлення мислення. Спостерігається фрагментарність аналізу і синтезу, порівняння предметів за несуттєвим ознаками, надмірне розширення або, навпаки, неправомірне обмеження підстав для узагальнення [4].
Відмінною рисою мислення розумово відсталих є некритичність, неможливість самостійно оцінити свою роботу. Вони часто не помічають своїх помилок [8].
Мислення молодших школярів з розумовою відсталістю характеризується стереотипністю, тугоподвижностью і недостатньою гнучкістю. Саме тому застосування наявних знань в нових умовах викликає у школярів труднощі і часто призводить до помилкового виконання завдання [16].
Мислення тісно пов'язане з промовою. Становлення мови дітей з розумовою відсталістю здійснюється своєрідно і великим запізненням. Словниковий запас цих дітей значно біднішими, ніж у нормальних дітей. Активний словник набагато менше за обсягом пасивного. Мова дітей молодшого шкільного віку складається в основному з іменників і повсякденних дієслів. Рідко зустрічаються прикметники, прислівники, союзи [там же].
Багато номінативні слова вживаються в активному словнику неточно. Відзначається неточність вживання найпростіших слів, відсутність диференціації в позначенні подібних предметів. Розумово відсталі школярі молодших класів використовують лише незначна кількість слів, що позначають ознаки предмета, називання основних кольорів (червоний, синій, зелений), величини предметів (великий - маленький), смаку (солодкий - гіркий). Протиставлення ж типу «довгий - короткий"," товстий - тонкий» використовуються дуже рідко. Це пов'язано з труднощами диференціації самих уявлень про якості і ознаках предметів [21].
У дітей з розумовою відсталістю більш ніж у їхніх нормально розвиваються однолітків, виражені недоліки уваги: ??мала стійкість, труднощі розподілу уваги, уповільнена переключення. При розумової відсталості сильно страждає мимовільну увагу, проте переважно недорозвинена саме його довільна сторона (І.Л. Баскакова) [24].
Це пов...