подарської діяльності, виборі найкращих способів їх здійснення на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів та обсягів товарів і термінів їх випуску , виконання робіт і надання послуг та встановлення показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних і кількісних результатів.
Внутрішньофірмове планування передбачає не тільки цілісний розгляд виробничо-господарських, організаційно-управлінських, фінансово-економічних та багатьох інших проблем, але і орієнтацію на майбутнє прийнятих рішень. Тому всяке рішення будь-якої існуючої проблеми в ході внутрішньофірмового планування може розглядатися як засіб для досягнення поставленої мети.
Внутрішньофірмове планування є найважливішою функцією управління, яка включає наступні комплекси робіт:
- аналіз ситуацій та факторів зовнішнього середовища;
- прогнозування, оцінку та оптимізацію альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу;
- розробку планів підприємства;
- реалізацію планів підприємства.
За змістом і формою прояву розрізняють такі форми внутрішньофірмового планування та види планів:
. Виходячи з обов'язковості планових завдань існують директивне та індикативне планування.
Директивне планування являє собою процес прийняття рішень, обов'язкових для об'єктів планування. Директивні плани мають, як правило, адресний характер і відрізняються докладною деталізацією. Наприклад, планові показники, що доводяться до цехів, дільниць і робочих місць, мають директивний характер. Несвоєчасне виконання хоча б одного з таких показників може призвести до зриву виконання плану підприємства.
Індикативне планування - це державне планування, яке представляє антипод директивному, тому що індикаторний план не є обов'язковим для виконання. У складі індикативного плану можуть бути обов'язкові завдання для підприємства, але їх число дуже обмежено. В цілому ж він має направляючий рекомендаційний характер.
Індикативне планування застосовується при складанні перспективних планів, а директивне - в поточному плануванні. Зі сказаного випливає, що індикативний і директивний види планування повинні доповнювати один одного, бути органічно пов'язані в єдиній системі внутрішньофірмового планування.
. Залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків розрізняють довгострокове і середньострокове (перспективне), короткострокове (поточне) і оперативне планування.
Довгострокове (перспективне) планування охоплює період більше 5 років, наприклад до 10 років. Такі плани покликані визначати довготривалу стратегію підприємства, включаючи соціальне, економічне і науково-технічний розвиток підприємства. Довгостроковий план дозволяє ставити і вирішувати такі завдання, вирішення яких не вкладається в рамки середньострокового плану. Велике значення для обгрунтування довгострокового плану має комплексний прогноз. Він складається на 10-15 років. Його основне завдання полягає в тому, щоб дати орієнтири, що визначають можливість залучення в процес виробництва нових видів сиров...
