ий, методологічний і психологічний. Необхідно зауважити, що, говорячи про одиницю навчання лексиці, ми не обов'язково маємо на увазі окреме слово.
Під ЛЄ (лексичної одиницею) мається на увазі і слово, і стійке словосполучення, і ідіома. Їх необхідний набір для вирішення мовних завдань, обумовлених контекстом діяльності даної вікової групи учнів, і становить лінгвістичний компонент змісту навчання лексиці на конкретному етапі навчання [Соловова Є.М., 2010, с. 50].
Відбір лексики пов'язаний з вирішенням двох питань:
а) визначення одиниць і принципів відбору;
б) визначення процедури та джерел відбору.
Під принципами відбору прийнято розуміти вимірювальні ознаки і показники, на основі яких проводиться оцінка лексики. За характером ознак і показників всі принципи можна розділити на три взаємопов'язані групи: група - статистичні принципи; група - лінгвістичні принципи; група - методичні принципи.
Перша група об'єднує принципи, що діють на основі статистичних ознак і показників. Вони дають можливість визначити кількісні характеристики лексики і виділити слова, що найчастіше зустрічаються в конкретному мовному матеріалі.
Основними принципами відбору, які входять в цю групу, є частотність і поширеність. Під частотністю прийнято розуміти сумарну кількість вживань того чи іншого слова в окремому джерелі або сукупності джерел. Під поширеністю розуміється кількість джерел, в яких дане слово зустрічалося хоча б один раз [Гальскова Н.Д., 2005, с. 191].
У 1948, у вітчизняній методиці під керівництвом Л.В. Щерби і І.В. Рахманова були розроблені сьомій лінгвістичних принципів відбору, три з яких були основними, решта (4-7) - додатковими:
принцип сполучуваності, відповідно до якого цінність лексики визначається залежно від її здатності поєднуватися з іншими словами;
принцип стилістичної необмеженості, що означає відбір слів, не зв'язаних вузькою сферою вживання;
принцип семантичної цінності, тобто включення в словник лексичних одиниць, що позначають поняття і явища, найбільш часто зустрічаються в художній і громадсько-політичній літературі;
принцип словотворчої цінності, тобто здатність слів утворювати похідні одиниці і створювати передумови для лексичної здогадки та самостійної семантизації;
принцип багатозначності слів;
принцип стройової здібності, що підкреслює провідну роль стройових елементів мови для висловлювання і смислового сприйняття;
принцип частотності.
Третя група принципів орієнтується на тип школи, цілі навчання і відповідно на приналежність слів до тем, зафіксованим в програмах. Причому враховується не тільки відповідність лексики досліджуваної тематики, а й облік важливості понять, які вона відображає. У цю групу входить також принцип опису понять [див. там же, с. 192].
Залежно від характеру мовленнєвої діяльності розрізняють активний і пасивний лексичний мінімум. В активний, або продуктивний, словник входять слова, які учні вживають в усному мовленні для вираження своїх думок. Пасивний, або рецептивний, словник складають слова, які учні повинні розуміти при читанні і слуханні іншомовної мови.
Пасивний лексичний фонд значно більше активного. Він збільшується за рахунок потенційного словника, що включає слова, про значення яких учні можуть здогадатися по словотворчих елементам, за подібністю з рідною мовою або з контексту. Потенційний словник відрізняється від рецептивного і продуктивного в двох напрямках. По-перше, потенційний запас не може бути заздалегідь визначений або встановлений, бо він залежить від того, які слова зустрінуться в тексті. По-друге, потенційний словник залежить від того, наскільки в цілому великий словник в учня, який обсяг у нього лінгвістичних знань і наскільки він натренований в здогаду про значення невивчених раніше лексичних одиниць [Миролюбов А.А., 2010, с. 167].
Серед кола питань, що становлять зміст методики навчання іноземним мовам, проблемі лексичного відбору належить одне з провідних місць. Правильно складений навчальний словник є необхідним посібником для вчителя, оскільки орієнтує його на строго обмежене коло лексики, що підлягає засвоєнню. Лексичний мінімум являє собою базу для створення науково обгрунтованих, котрі пов'язаних шкільних підручників. Сутність лексичного відбору полягає в тому, що з неозорого безлічі слів і фразеологічних словосполучень іноземної мови відбираються тільки ті, засвоєння яких в першу чергу необхідно для досягнення поставлених цілей навчання [Скалкин В.Л., 1991, с. 38].
Існують певні вимоги обсягу лексичного матеріалу. Згідно шкільній програмі, розширення обсягу продуктивного і рецептивн...
