роботи російських лінгвістів: В.Л. Архангельський, О.С. Ахманова, В.В. Виноградов, Ю.А. Гвоздарев, В.Н. Телія, А.Н. Тихонов, Н.М. Шанського та інших.
1. Фразеологічні одиниці з компонентом-зоонімом як підсистема фразеологічної системи мови
.1 Історія розвитку фразеології як науки
«Фразеологія (від грец. і), - це наука про фразеологічних одиницях, тобто про стійкі поєднаннях слів з ускладненою семантикою, що не утворюються по породжує структурно - семантичним моделями змінних сполучень». Якщо проаналізувати етимологію даного терміну, то можна прийти до висновку, що фразеологія - це «наука про фразу», хоча найчастіше він позначає не саму науку, а швидше її матеріал. У коло досліджень фразеології входять тільки фразеологічні одиниці, в різних джерелах іменовані по-різному: «стійкі поєднання» (2), «нерозкладних поєднання» (38), або «незмінні вираження» (set expressions) (4), тобто тісні єдності , що складаються з декількох слів і виражають цілісне поняття. Розділити на складові частини їх можна тільки з погляду етимології, при розгляді їх у діахронічному аспекті.
Термін фразеологія (від фр. phras? ologie) введено швейцарським ученим Ш. Баллі у значенні «розділ стилістики, що вивчає пов'язані поєднання». Його ж вважають і засновником теорії фразеології, тому що, по-перше, він включив главу про фразеології в свій підручник за стилістикою, а, по-друге, систематизував словосполучення у двох своїх книгах: «Нариси стилістики» і «Французька стилістика». У першій книзі він виділяв чотири групи словосполучень:
) вільні словосполучення, тобто поєднання, позбавлені стійкості, розпадаються після їх утворення;
) звичні поєднання, тобто словосполучення з відносно вільної зв'язком компонентів, допускають деякі зміни;
) фразеологічні ряди, тобто групи слів. У яких два рядоположнимі поняття зливаються майже в один.
) фразеологічні єдності, тобто поєднання, в яких слова втратили своє значення і виражають єдине нерозкладне поняття.
Початок наукової розробки російської фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни було покладено в декількох працях академіка В.В. Виноградова. Він також вніс важливий внесок у розробку теорії стійких сполучень.
Класифікація фразеологічних зворотів по В.В. Виноградову:
В якості відтворюваної мовної одиниці фразеологічний зворот завжди являє собою єдине смислове ціле, однак співвідношення значення фразеологізму в цілому і значень складових його компонентів може бути різним. З цієї точки зору фразеологічні звороти російської літературної мови можна розділити на 4 групи:
) Фразеологічні зрощення,
) Фразеологічні єдності,
) Фразеологічні сполучення,
) Фразеологічні вирази.
Перші дві групи складають семантично неподільні обертів. Вони еквівалентні з точки зору свого значення одного якомусь слову. Третя і четверта групи представляють собою семантично членімого обертів. Їх значення рівнозначно семантиці складових їх компонентів.
В останні роки було написано безліч робіт, присвячених аналізу фразеологічного складу творів художньої, суспільно-політичної, науково-популярної, художньо-документальної, мемуарної та іншої літератури. У цілому ряді робіт фразеологізми аналізуються в семантичному, лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному відношенні.
Окремі мовознавці, у тому числі і В.В. Виноградов, головним розходженням між лексичним і фразеологічним значенням називають різницю характеру їх образності.
На їхню думку, в лексичному значенні образність має більш уточнюючий характер, ніж у фразеологическом. У дійсності, однак, виявляється, що оцінка через слово і фразеологізм багато в чому збігається. Так, і в слові з переносним значенням, і у фразеологізмі з узагальнено-переносним значенням, можна виявити одні й ті ж компоненти кваліфікаційної групи: власне кваліфікацію, об'єкт кваліфікації і, зрештою, заснування кваліфікації.
В останні роки з'явилося чимало книг і брошур, тематичних збірників, сотні статей, в яких, так чи інакше, висвітлюється фразеологічна проблематика. Інтенсивна розробка даного аспекту мови призвела до появи відчутних результатів. Якщо на початку розвитку даної науки дослідники нерідко обмежувалися чисто інтуїтивними критеріями, то в більш пізніх роботах посилилося прагнення надати цим критеріям по можливості чіткий і більш об'єктивний характер, що дозволяло б використовувати їх при роботі з різними мовами.
Існують різні погляди на предмет фразе...
