очікуваний заслужений відпочинок. Можливо, це пов'язано з тим, що на пенсії вони зіткнутися в першу чергу з матеріальними труднощами, проблемами зі здоров'ям і самотністю.
На запитання «Чи плануєте Ви працювати після виходу на пенсію?» 82% респондентів відповіли ствердно, важко відповісти - 6%, 12% - відповіли «ні».
Більшість респондентів хочуть продовжити трудову діяльність після виходу на пенсію, тому або бояться матеріальних труднощів, або бояться стати «непотрібними» людьми.
Аналіз матеріального становища респондентів спирався, насамперед, на власну оцінку опитаними свого добробуту. Оцінюючи своє матеріальне становище, 76% респондентів на сьогоднішній день дали оцінку його як «добрий», 6% - як «відмінне» і 18% - як «погане, відчувають матеріальні труднощі».
Великих відмінностей в матеріальному становищі чоловіків і жінок немає, хоча жінки виявилися все ж таки трохи бідніше, і серед них немає тих, хто б оцінив своє матеріальне становище як «відмінне».
матеріальне становище виявилося безпосередньо пов'язаним і з рівнем освіти респондентів: чим він вищий, тим краще живуть відповідали.
Розглянемо розподіл опитаних за рівнем освіти: 24% мають середню професійну освіту; 8% - незакінчену вищу; 42% - вищу і 26% - дві вищі освіти. Ні в кого з респондентів немає загальної середньої освіти і немає наукового ступеня.
Більшість респондентів передпенсійного віку (68%) мають вищу і дві вищі освіти. Це свідчить про те, що ці люди - висококваліфіковані фахівці.
Таким чином, результати дослідження дозволяють говорити про те, що існує об'єктивна необхідність у розробці проекту поетапної підготовки осіб передпенсійного віку до виходу на пенсію. Люди, які стосуються даної вікової категорії, при підході до пенсійного рубежу повинні бути готові до нього в усіх відношеннях.
3. Удосконалення соціально-психологічної підтримки працівників передпенсійного віку
.1 Зарубіжний досвід соціально-психологічної підтримки працівників передпенсійного віку
Хотілося б звернути увагу на зарубіжний досвід. Слід зазначити, що рекомендований механізм правового регулювання праці даної категорії працівників давно використовується за кордоном, забезпечуючи соціально-економічний ефект.
Так, за даними зарубіжної статистики, має місце введення гнучких форм зайнятості, у тому числі і зайнятості неповний робочий час працівників вікової групи 45 - 64 років у Бельгії, Великобританії, Данії, Нідерландах, Фінляндії на 3 -6:00 на тиждень. У той же час в Австрії, Німеччині, Португалії та Франції таке зниження становить 2:00, а в державах Південної Європи (Греція, Іспанія, Італія) будь-якої різниці в тривалості зайнятості працівників різних вікових груп взагалі не простежується.
В якості позитивного прикладу можна відзначити широке застосування в Швеції гнучкої системи зайнятості («флекс-тайм»), яка дозволяє підвищити можливості поєднання службових обов'язків із сімейними. У Швеції вона вперше була введена ще в 1960-і рр. на вимогу профспілок, зараз застосовується широко, оскільки виявила низку переваг: зростання продуктивності праці, зменшення кількості днів, коли працівник відсутній на робочому місці, поліпшенню психологічного настрою. Особливо важливий гнучкий графік роботи для творчих професій, а також для видів зайнятості, де протягом дня навантаження на працівників нерівномірна. При цьому вирішуються також психологічні проблеми «жайворонків» і «сов», у яких завдяки гнучким графіком збільшується продуктивність праці, зростає почуття задоволеності роботою.
Також у Швеції з 1976 р діє Закон, згідно з яким особи передпенсійного віку вправі просити про скорочення робочого часу принаймні на 5:00 на тиждень. При цьому їм може бути компенсовано 50% втрат у заробітній платі.
Розглядаючи досвід зарубіжних країн, можна говорити про значимість локальних актів. У багатьох колективних договорах підприємств Данії містяться положення про введення гнучкого робочого часу для осіб віком 52 - 55 років без зниження пенсії. На підприємствах Нідерландів колективні договори містять положення, що забороняють використовувати осіб старше 55 років на надурочних роботах, в нічну зміну, в режимі ненормованого робочого дня, на роботах, здійснюваних вахтовим методом.
Цікаво рішення нашого питання в Бельгії. Згідно з колективними договорами у сфері охорони здоров'я, працівники старше 45 років можуть вибирати між зниженням часу зайнятості без втрати заробітної плати та збереженням тривалості зайнятості з отриманням додаткового доходу. Час роботи може бути скорочено для працівників віком 45 - 49 років до 36 годин на ...