Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Шкільна адаптація як психолого-педагогічна проблема

Реферат Шкільна адаптація як психолого-педагогічна проблема





птація тобто як одне з проміжних станів здоров'я людини в проміжку від норми до патології, найбільш близьке до клінічних проявів хвороби. Такі стани характеризуються підвищеною готовністю організму до виникнення того чи іншого захворювання, несформованого під впливом різних несприятливих факторів, як екзогенного, так і ендогенного характеру.

У схематичному вигляді процес адаптації розгортається за принципом (замкнутого порочного кола), де пусковим механізмом є, як правило, різка зміна умов середовища, звичного середовища, наявність стійкої психотравмуючої ситуації. Разом з тим чимале значення мають і ті особливості або недоліки в індивідуальному розвитку людини, які не дозволяють йому виробити адекватні новим умовам форми поведінки і діяльності [21].

Патогенність тих чи інших факторів, як зазначав В.Н. Мясищев, визначається не тільки об'єктивним характером травмуючої ситуації, але і суб'єктивним ставленням до неї особистості, тому процес дезадаптації в більшій мірі залежить від мотиваційної структури, емоційних та інтелектуальних особливостей індивіда. На думку І.Г. Беспалько, кожна людина з властивим йому «конституційним« соматотіпом »живе у своєму« стресовому фоні »соціального середовища, проявляючи як виборчу чутливість до різного роду впливам, таки певні форми реагування на них. Дезадаптація посилює наявні у людини психічні та соматичні порушення, що веде до ще більшої дезадаптації та надалі відхиленні в розвитку. Таким чином, клініко-психологічний підхід до вивчення проблем дезадаптації і її проявів орієнтує на дослідження факторів і ситуацій підвищеного ризику у формуванні всіляких патологічних змін, виділенням найбільш вразливих по відношенню до несприятливих впливів контингентів середовища населення - так званих груп ризику.

C позиції oнтoгенетіческого пoдхoда до дослідження механізмів дезадаптації ocoбoе значення набувають кризові, перелoмние мoмент в житті людини, кoгда прoісходіт різка зміна його «ситуації соціального розвитку», що викликають необхідність реконструкції сформованого модусу адаптивної поведінки. У контексті обговорюваної проблеми найбільший ризик представляє момент вступу дитини до школи і період первинного рівня засвоєння вимог, що пред'являються нової соціальної ситуацією. У цьому переконують результати численних досліджень, які фіксують в молодшому шкільному віці помітне підвищення поширеності невротичних реакцій, неврозів та інших нервово-психічних і соматичних розладів у порівнянні з дошкільним віком.

Oсновной причиною шкільних труднощів є фіксуються у дітей ті чи інші порушення психічного розвитку. При цьому необхідно зазначити, що мова йде не про серйозні відхилення від норми, які зовсім не дозволяють дитині навчатися в масовій школі, а про тимчасові, що приходять, слабовираженних і малопомітних недоліках. Як правило, це діти c легкої затримкою психічного розвитку, дефектами виховання, емоційними, особистісними та нейродинамическими порушеннями «прикордонного рівня».

Біологічні передумови, на базі яких відбувається психічний розвиток дитини (морфофункціональні особливості нервової системи, характер дозрівання окремих структур, типологічні властивості вищої нервової діяльності) самі по собі не визначають формування специфічно людських здібностей, але можуть накладати обмеження на хід психічного розвитку, змінювати його теми [20].

У молодшому шкільному віці у зв'язку з переходом до навчання у розвитку занедбаності головну роль починають грати шкільні фактори: непосильність вимог, перевантаження навчальними завданнями, негативна оцінка результатів вчення та інше. Виникає дидактична занедбаність. У цьому випадку при наявності несприятливої ??ситуації розвиток у сім'ї, дитячому садку і школі зачіпаються всі особистісні структури дитини, починають складатися дисгармонії психосоціального розвитку дитини, порушуються процеси формування самосвідомості особистості, гальмується розвиток її суб'єктивних властивостей. У результаті дитина виявляється соціально дезадаптований. Вихід із ситуації можливий лише при зміні методів виховання і навчання дитини, при соціальній роботі з ним. Залежно від характеру динаміки, вираженості ознак, рівня середовищної адаптації та рівня оволодіння соціально значущою діяльністю, можна визначити ступінь занедбаності. Психологічним механізмом соціально-педагогічної занедбаності дітей є гіперобособленіе, яке виражається в посиленні позиції «не такий як усі», виникненні психологічної незапущених дитини та пов'язаних з нею захисних форм поведінки, насамперед агресивних.

При різному співвідношенні між біологічними і соціальними чинниками формуються і різні варіанти психічного дизонтогенеза. Для дітей зазнають труднощі при навчанні в масовій школі, часто є характерним парціальний порушення окремих психічних функцій, що виникло на ранніх стадія онтогенезу. Як зазнач...


Назад | сторінка 22 з 35 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Визначення рівня психічного розвитку дитини у віці від двох до трьох років
  • Реферат на тему: Емпіричне дослідження особливостей психічного розвитку дітей, які виховують ...
  • Реферат на тему: Особливості психічного розвитку в молодшому шкільному віці
  • Реферат на тему: Значення гри для психічного розвитку дитини
  • Реферат на тему: Типологічні особливості в емоційному розвитку дітей з розумовою відсталістю ...