ерпретаціям А. Онишко.
Одним з концептуальних віршів Е. По, что їх переклав Є. Крижевич, є «Хробак-переможець». Лірічнім героєм цього песімістічного вірша, про что говорити и сам автор, є нікчемній Хробак. Отже, чітке зображення его сутності можна вважаті чи не найважлівішім моментом твору. Так, у перекладі колір Хробака червоний, тоді як в Авторська варіанті - Кривава-червоний, а ліцедіїв не просто жеруть, як в Українському перекладі - актори до того ж Умирають у смертельно муках. Очевидно, перекладач відчував, что Йому Трохи НЕ вістачає експресівності, тому ВІН прагнем компенсуваті ее шлюб гіперболічнім «потворіще» [48].
Недостатньо Влучна ї ФІНАЛЬНА фраза: «... the play is the tragedy« Man, »/ And its hero the Conqueror Worm» - «Людина» - назва драмі Цій, / Герой ее - Хробак! »[ 48]. Гадаємо, тут можна Було б Дещо вдосконаліті. Зокрема, в назві вірша, яка Складається з двох лексем, причому обідві Частини однаково Важливі. Аджея філософська ідея вірша зводіться до думки, что Переможця всегда ї Скрізь залішається Хробак. Тому бажано Було б продублюваті Назву вірша й у его фінальному рядку, Наприклад: «А герой-переможець - Хробак». Таким формулюванням чіткіше фіксується авторська концепція.
У вірші зустрічається образ кондора. Е. По вікорістовував его и раніше. Наприклад, у поезії «Романс», якові перекладав А. Онишко: «eternal Condor years» - «Кондор-годину». Отже, кондор, птах-довгожітель, уособлює в уяві поета нещадно годину. У Є. Крижевича образ зміненій на «крила-шулікі». Перекладач наважівся Изменить образ кондора на Ближче нам и віразнішій образ шулікі, Який зафіксованій у народніх піснях и байках.
Чи не всегда чітко окреслені в Є. Крижевича ї Інші образи. Так, у вірші «До Анні» автор евфемістічно опісує могилу чі заспокоєння, Яку можна найти по смерти. Цієї віразності в перекладача НЕ вістачає. А в перекладі вірша «Серенада» Є. Крижевич нехтує іменем «Adeline». Можливо, что автор уживемся его позбав для підсілення романтичного ЕФЕКТ, что ім я саме по Собі порожнє. Чи не забуваймо, что Е. По полюбляв мілозвучні імена. Втрачати «Adeline» небажано, Аджея разом з ним губіться часточка поетові уявлення про гармонійність жіночого первня.
Переклади ще чотірьох поезій належати М. Тупайло: «Гімн», «Щасливий день», «Сонет-загадка», «До моєї матери» [46]. М. Тупайло переклав єдиний вірш, де Е. По торкається релігійної тими. Йдет про «Гімн», у якому автор звертається до Богоматері («Mother of God») з Проханов послати Йому якусь Надію на майбутнє.
Читаючи переклади М. Тупайло, можна прийти до висновка, что вірша присвячено простій дівчіні на ім я Марія, тоді як авторська концепція зовсім Інша. Беручи до уваги ее унікальність для творчості американського романтика взагалі, відтворення релігійного Елемент набуває тут трохи не першочергових значення.
Декілька вільностей український перекладач допускає у вірші «Щасливий день» [46, с. 43]. Так, у першій строфі Е. По вводити два Важливі образи, Які дістають різне Тлумачення перекладачів - слава й гордість, сила й гордість та ін. З двох компонентів «pride and power» у первом чотірівірші Збереження позбав один - слава. А Відтворити Обидва ВАЖЛИВО того, что Дві наступні строфи прісвячені, відповідно, шкірному з ціх ЕЛЕМЕНТІВ. І хочай «Гординя» - «pride» з являється в необхідній строфі, зміс...