ння автора до психолингвистической складової перекладу, опис даного явища через призму людського мислення і свідомості як когнітивного процесу, що протікає в мозку перекладача.
У свою чергу, А.Д. Швейцер розглядає переклад як «процес рішення», початковим етапом якого є вироблення стратегії перекладу - так званої програми перекладацьких дій [40, c. 65]. При виборі стратегії перекладу вирішальну роль, на думку А.Д. Швейцера, може зіграти жанр тексту, мета перекладу і соціальна норма перекладу, характерна для тієї чи іншої епохи.
Поняття стратегії перекладу (в особливості художнього) включає в себе і прийняття рішення щодо тих аспектів оригіналу, які повинні бути в першу чергу відображені в перекладі. Вичерпно і адекватно передати всі аспекти оригіналу не завжди можливо, що призводить до деяких втрат в перекладі. Тому перекладачеві необхідно заздалегідь визначити шкалу пріоритетів, створити ієрархію цінностей, що дозволяє виділити ті риси оригіналу, які представляються провідними. Далі перекладач відповідно до обраної загальною стратегією перекладу визначає конкретні способи реалізації комунікативної інтенції (А. Д. Швейцер відносить сюди «перекладацькі трансформації», складові технологію перекладу) з урахуванням мовних і позамовних детермінантів перекладу [39, c. 22].
Досить цікавою видається також теорія Т.А. Казакової, яка пропонує власні стратегії вирішення завдань в художньому перекладі [22, c. 64 - 65]. Автор називає їх евристичними, протиставляючи термін «евристика» поняттю «алгоритм», оскільки для художнього перекладу не існує алгоритму як набору правил, що дозволяють чисто механічно вирішувати будь конкретну задачу з класу однотипних завдань. Проте існують правила або прийоми художньо-перекладацької діяльності, що допомагають досягти успіху у вирішенні аналогічних завдань, проте не гарантують вірного рішення кожної наступної перекладацької задачі.
Очевидно, що реалізація запропонованих Т.А. Казковий стратегій пояснюється прагматичними відносинами, що виникають в процесі перекладу. Різноманіття цих відносин являє собою калейдоскоп постійно змінюваних умов для перекладача: «зв'язок значення з позамовною дійсністю, експліцитний і імпліцитний мовної контекст, комунікативна установка, що зв'язує висловлювання з мінливими учасниками комунікації - суб'єктом мовлення і її отримувачами, фондом їхніх знань і думок, ситуацією (місцем і часом), в якій здійснюється мовний акт »[23, с. 56].
У художньому перекладі важливу роль відіграє стратегія, спрямована на досягнення еквівалентності враження («импрессивной еквівалентності» [35, c. 14]). Реалізуючи цю стратегію, перекладач робить вибір або на користь конвенціональних, узуальних, або на користь неконвенціональних, окказіональних мовних засобів [16, с. 444]. Реалізація першої групи стратегій допомагає перекладачеві «зберегти лояльність культурі вихідного тексту і тим самим зробити перекладний текст в тій чи іншій мірі екзотичним для носіїв культури перекладного тексту», другий - «зберегти лояльність культурі перекладного тексту і тим самим відповідати очікуванням носіїв культури перекладного тексту, проте знехтувати культурною специфікою вихідного тексту »[16, с. 444 - 445].
Наведений вище огляд основних концепцій перекладацької стратегії дозволяє умовно розділити їх на дві групи: перекладацькі стратегії як прийоми аналізу і як самостійний план спеціального виду діяльності. Оскільки перекладацькі стратегії не виділяються на підставі єдиного критерію, вибудувати їх внутрішньо несуперечливу класифікацію в даний час не представляється можливим, та й навряд чи це доцільно. Однак сам інструмент аналізу «перекладацька стратегія» представляється досить продуктивним внаслідок того, що переклад як діяльність не може не здійснюватися без спеціального плану навіть в тому випадку, якщо сам перекладач його не усвідомлює. Тому вивчення проблематики, пов'язаної із з'ясуванням сутності стратегій перекладу, способів їх формування та типології є значущим не тільки з перекладознавчі точки зору, але і з точки зору дидактики перекладу.
1.2 Характеристика основних видів перекладацьких стратегій
стратегія переклад реферативний Алексєєва
Як було зазначено вище, стратегія - це метод виконання перекладацької задачі, що полягає в адекватній передачі з іноземної мови на мову перекладу комунікативної інтенції відправника з урахуванням культурологічних та особистісних особливостей оратора, базового рівня, мовної надкатегорії і підкатегорії. З даного визначення видно, що поняття стратегія включає в себе як чисто лінгвістичні, так і екстралінгвістичні фактори, кожен з яких може зумовити вибір того чи іншого методу (або декількох одночасно) на певному відрізку перекладу. Більше того, оскільки стратегія є засобом досягнення адекватност...
