того безутішний горем: під час пологів померла Марія Миколаївна, і сімейство Толстих осиротіло [17, c.64].
Левушке не було тоді ще й двох років, як він позбувся матері, але духовний її вигляд за розповідями близьких людей Толстой дбайливо зберігав все життя. Вона представлялася мені таким високим, чистим, духовним істотою, що часто ... я молився її душі, просячи її допомогти мені, і ця молитва завжди допомагала багато raquo ;. На матір був дуже схожий улюблений брат Толстого Николенька: байдужість до суджень інших людей і скромність, яка доходила до того, що вони намагалися приховати ті розумові, освітні та моральні переваги, які вони мали над іншими людьми. Вони ніби соромилися цих переваг raquo ;. І ще одна дивна риса приваблювала Толстого в цих дорогих істот - вони ніколи нікого не засуджували. Одного разу в Житіях святих Димитрія Ростовського Толстой прочитав розповідь про ченця, який мав багато недоліків, але по смерті опинився серед святих. Він заслужив це тим, що за все своє життя ніколи нікого не засудив. Слуги згадували, що, зіткнувшись з несправедливістю, Марія Миколаївна, бувало, вся почервоніє, навіть заплаче, але ніколи не скаже грубого слова .
Мати замінила дітям незвичайна жінка, тітонька Тетяна Олександрівна Ергольская, яка була людиною рішучу й самовідданого характеру. Вона, за словами Л. Толстого, як і раніше любила батька, але не пішла за нього тому, що не хотіла псувати своїх чистих, поетичних відносин з ним і з нами raquo ;. Тетяна Олександрівна мала найбільший вплив на життя Л. Толстого: Вплив це було, по-перше, в тому, що ще в дитинстві вона навчила мене духовному насолоди любові. Вона не словами вчила мене цьому, а всім своїм єством заражала мене любов'ю. Я бачив, відчував, як добре їй було любити, і зрозумів щастя любові [1, c.195].
До п'яти років Л.Н. Толстой виховувався з дівчатками - сестрою Машею і прийомною дочкою Толстих Дунечка. У дітей була улюблена гра в милашку raquo ;. милашка raquo ;, виконував роль дитини, майже завжди був вразливий і чутливий Льова-реву. Дівчатка його пестили, лікували, укладали спати, а він покірливо підкорявся. Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, його перевели в дитячу, до братів.
У дитинстві Толстого оточувала тепла, сімейна атмосфера. Тут дорожили родинними почуттями і охоче давали притулок близьким людям. У сім'ї Толстих жила, наприклад, сестра батька Олександра Іллівна, яка пережила в молодості важку драму: її чоловік збожеволів. Це була, за спогадами Толстого, істинно релігійна жінка raquo ;. Улюблені її заняття - Laquo; читання житія святих, бесіда зі мандрівниками, юродивими, ченцями і монашками, з яких деякі завжди жили в нашому будинку, а деякі тільки відвідували тітоньку raquo ;. Олександра Іллівна жила істинно християнським життям, намагаючись не тільки уникати всякої розкоші і послуг, але намагаючись, скільки можливо, служити іншим. Грошей у неї ніколи не було, тому що вона роздавала прохальним все, що у неї було .
Ще хлопчиком Толстой придивлявся до віруючих людей з народу, мандрівникам, прочанам, юродивим. ... Я радий, - писав Толстой, - що з дитинства несвідомо навчився розуміти висоту їх подвигу raquo ;. А головне, ці люди входили в родину Толстих як невід'ємна частина її, розсовуючи тісні сімейні межі і поширюючи родинні почуття дітей не тільки на близьких raquo ;, але й на далеких - На весь світ [11, c.95].
Пам'ятаю, як здавалися мені красиві деякі ряджені і як хороша була особливо Маша-туркеня. Іноді тітонька наряджала і нас raquo ;, - згадував Толстой святочні забави, в яких брали участь панове і дворові разом. У святки наїжджали в Ясну Поляну і неждані гості, друзі батька. Так, одного разу нагрянули всім сімейством Ісленеви - батько з трьома синами і трьома дочками. Скакали сорок верст на трійках по засніжених рівнинах, таємно переодяглися у мужиків в селі і з'явилися рядженими в яснополянський будинок.
З дитинства визрівала в душі Толстого думка народна raquo ;. ... Всі оточували моє дитинство особи - від батька до кучерів - видаються мені виключно хорошими людьми, - говорив Толстой.- Ймовірно, моє чисте, любовне почуття, як яскравий промінь, відкривало мені в людях (вони завжди є) кращі їх властивості, і те, що всі люди ці здавалися мені виключно хорошими, було набагато ближче до правди, ніж те, коли я бачив одні їх недоліки .
У січня 1837 сімейство Толстих вирушило до Москви: настав час готувати старшого сина Николеньку до вступу в університет. У свідомості Толстого ці зміни збіглися з трагічною подією: 21 червня 1837 раптово помер у Тулі виїхав туди з особистих справах батько. Його поховали в Ясній Поляні сестра Олександра Іллівна і старший брат Микола [4, c.194].
Дев'ятирічний Левушка вперше випробував почуття жаху перед загад...
