на деяких середньовічних документах можна прочитати: В«За неписьменного в силу його рицарського звання розписався чернець такий-то ... В»У середні століття навіть багато королі були неграмотні. Надалі, проте, життя зажадала давати і світським феодалам певну загальноосвітню підготовку з тим, щоб вони могли займати командні державні та церковні посади.
Оскільки в кожну історичну епоху розроблялися свої специфічні погляди і підходи до виховання, остільки можна говорити про педагогіку феодального суспільства.
У період середньовіччя антична ідея про всебічний розвиток особистості була віддана забуттю. Відповідно до панувала в той період ідеологією на перший план у вихованні стала виступати проповідь релігійного аскетизму, умертвіння плоті і духовного поневолення особистості як засобу підтримки божественного благочестя.
В епоху Відродження (XIV-XVI століття) ідея про всебічний розвиток особистості як мети виховання початку розроблятися знову. Але вона трактувалася лише як звільнення людини від ідеологічних і політичних пут феодалізму. Томас Мор і Томмазо Кампанелла, а також їх більш пізні послідовники, мріючи про створення нового суспільства, ставили питання про необхідність всебічного розвитку особистості, причому пов'язували його здійснення з з'єднанням освіти та виховання з продуктивною працею.
Подальший розвиток педагогічна думка отримала в працях мислителів епохи Відродження, коли відбувалося розкладання феодалізму і починався розвиток буржуазного суспільства.
Педагогічні роботи з'являлися в рамках філософії, теології, художньої літератури.
Найвизначніші діячі тієї епохи - італійський гуманіст Вітторіно та Фельтре (1378-1446), іспанський філософ і педагог Хуан Вівес (1442-1540), нідерландський мислитель Еразм Роттердамський (1469-1536), французький письменник Франсуа Рабле (1494-1553), французький філософ Мішель Монтень (1533-1592) та ін - висували чимало оригінальних і прогресивних для свого часу педагогічних ідей. Вони критикували середньовічну схоластику і механічну зубріння, що процвітали в навчанні, виступали за гуманне ставлення до дітей, за звільнення особистості від пут феодального гноблення і релігійного аскетизму.
Ян Амос Коменський (1592-1670), чеська мислитель-гуманіст, філософ, видатний педагог створив струнку педагогічну систему, прогресивну за своїм змістом і актуальну до цих пір. Над своїм капітальним працею В«Велика дидактикаВ» Коменський працював з 1627 по 1638 рік. У ньому Коменський розробив основні питання теорії та організації навчальної роботи з дітьми. Права М. Шагінян, що багато чого виникло в сучасній життя з його дидактики: В«Сучасна школа, загальне освіту (без відмінностей націй, класів, статі), метод наочного навчання, звуковий метод, перевага рідної мови перед іноземним, режим і порядок шкільної освіти, значення фізичних вправ, обов'язковість музики в числі шкільних предметів, чергування занять і відпочинку, сад або майданчик при ш...