рмування компетенції, під якою А.В. Хуторський розуміє В«Сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів і необхідних, щоб якісно продуктивно діяти по відношенню до них В»[20; 60].
Орієнтоване на компетенції освіта (competence-based education - СВЕ) формувалося в 70-х роках в Америці в загальному контексті запропонованого Н. Хомський в 1965 році (Массачуссетського університет) поняття В«компетенціяВ» стосовно до теорії мови, трансформаційної граматики.
Виділяють 3 етапи становлення компетентнісного підходу в освіті:
Перший етап (1960-1970 рр..) характеризується введенням у науковий апарат категорії В«компетенціяВ», створенням передумов розмежування понять компетенція або компетентність.
Другий етап (1970-1990 рр..) виділяється використанням категорії компетенція або компетентність у теорії та практики навчання мови (особливо нерідній), формуванням професіоналізму в управлінні, керівництві, менеджменті, в навчанні спілкуванню. Даний етап знаменний тим, що в цей час вчені не тільки досліджують компетенції, виділяючи від 3 до 37 їх видів, а й намагаються будувати навчання, маючи зважаючи на їх формування як кінцевий результат процесу навчання.
Третій етап розвитку компетентнісного підходу (1990 р. - по наші дні) знаменується тим, що в документах ЮНЕСКО окреслюється коло компетенцій, які повинні розглядатися як бажаний результат освіти. У доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття В«Освіта: прихований скарбВ» Ж. Делор, сформулювавши В«" чотири стовпи ", на яких грунтується освіта: навчитися пізнавати, навчитися робити, навчитися жити разом, навчитися жити В», визначив по суті основні глобальні компетентності [5; 37]. Так, згідно Ж. Делор, одна з них говорить - В«навчитися робити, з тим, щоб придбати не тільки професійну кваліфікацію, але і в більш широкому сенсі компетентність, яка дає можливість справлятися з різними численними ситуаціями і працювати в групі В».
У контексті компетентнісного підходу зміст компетенції можна представити формулою:
Компетенція = завдання + вміння + навички + досвід діяльності
Компетенція - це позначення освітнього результату, що виражається в підготовленості що навчається до реального володінню методами, засобами діяльності, володіння такої форми поєднання навчальних завдань, умінь і навичок, яка дозволяє досягти поставленої мети.
Освітні компетенції - це одержувані в процесі утворення знання, вміння, з'єднані з соціально важливими і професійно значущими якостями особистості.
Процес утворення - ширше, складніше, ніж процес навчання. Він включає в себе освоєння фундаментальних моделей, виховання людини пізнає (виховання у студентів потребі і умінь використовувати знання-інструменти для цілісного рішення пізнавальних і професійних завдань), що є одним з найважливіших чинників формування особистості, яка має цілісним світорозумінням. І в цьому контексті освітня компетенція буде мати іншу термінологічну конструкцію: В«освітня компетенціяВ» являє собою рівень розвитку особистості учня, у вигляді ключової частини освітньої компетенції, пов'язаний з якісним освоєнням змісту освіти, де В«якісне освоєння В»визначається вимогами і нормами до підготовки майбутнього фахівця-психолога. Ключова частина освітньої компетенції проходить через всі освітні галузі і об'єднує їх в єдине, цілісне зміст. У ній також отримують своє концентроване втілення всі компоненти общепредметних змісту освіти: реальні об'єкти досліджуваної дійсності, психологічні знання про досліджуваних явищах, загальні та загальнонавчальних вміння та навички, узагальнені способи діяльності [18; 145].
Ознаки прояви компетентності найчастіше описуються за допомогою слів В«ефективністьВ», В«АдаптивністьВ», В«досягненняВ», В«успішністьВ», В«розумінняВ», В«результативністьВ», В«ВолодінняВ», В«якістьВ» і В«кількістьВ». Поняття В«компетентністьВ», В«компетенціяВ» можуть трактуватися як:
• сукупність (Система) знань у дії;
• особистісна риса, властивості і якості особистості;
• як критерій прояви готовності до діяльності;
• здатність, необхідна для розв'язання задач і для отримання необхідних результатів роботи;
• інтегрована цілісність знань, умінь і навичок, що забезпечують фахову діяльність, здатність людини реалізувати на практиці свою компетентність, мотивована здатність;
• діяльні знання, вчення, навички, досвід (інтеграція в єдине ціле засвоєних людиною окремих дій, способів і прийомів вирішення завдань), а також мотиваційна і емоційно-вольова сфера особистості;
• проявлені ним на практиці прагнення і здатність (готовність) реалізувати свій потенціал (знання, вміння, досвід, особистісні якості та ін) для успішної творчої (продуктивної) діяльності у професійній і соціальній сфері, усвідомлююч...