стання знаково-символічного заміщення в ігровій діяльності.
завдання:
1. теоретичний аналіз літератури з проблеми знаково-символічного заміщення.
2. емпіричне дослідження знаково-символічного заміщення в ігровій діяльності у старших дошкільників.
- методики:
1. методика «Ріпка», запропонована у вигляді ігрової схеми заміщення Л.С. Виготським.
2. методика «Подвійний театр», розроблена науково-дослідним колективом м. Тули в ТГПИ ім. Л.Н. Толстого.
3. методика «Кодування», розроблена науково-дослідним колективом м. Тули в ТГПИ ім. Л.Н. Толстого.
. математична обробка даних за критерієм Фішера.
- місце проведення: м. Гвардейск, МДОУ № 3 «Казка», 2 категорії, комбінованого виду.
ГЛАВА 1: ПРОБЛЕМА знаково-символічної ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРІ
.1 Теоретичні аспекти проблеми знаково-символічної діяльності в психології
Проблематика знаковою діяльності розглядається в декількох взаємопов'язаних напрямках:
) формулювання загальнотеоретичного підходу до розуміння знакової діяльності, пов'язаного з засвоєнням дитиною соціального досвіду в со-бутті з дорослим, з набуттям ним в цьому со-бутті специфічно людської якості - суб'єктивності;
) аналіз онтогенезу знаково-символічної діяльності протягом старшого дошкільного віку;
) експериментальне дослідження процесів знаково-символічної діяльності в дошкільному віці через гру;
) спроба побудови системної моделі становлення знаково-символічної діяльності в грі у дітей дошкільного віку. Таким чином, ми охопили як загальнотеоретичний, так і конкретно-психологічний аспекти генезу знаково-символічної діяльності дошкільника.
З точки зору діалектичного матеріалізму причиною походження свідомості є опір людини первозданної природи, трудова діяльність, в якій перша природа стає об'єктом практичних перетворень і трансформується в другу природу, світ людини. Ідеальне народжується як внутрішній план цього процесу, будучи специфічно соціальним відображенням дійсності, що не зводиться до безпосереднього відношенню між відбиваним і відображає. Ідеальне вчиняється у цьому процесі, і в ньому людина стає суб'єктом, носієм цілеспрямованого відбивної-перетворювального дії. Як пише Д.В. Пивоваров, «з цієї точки зору ідеальне в складі людської практики суть своєрідна продуктивна сила, котра трансформує світ дочеловеческих об'єктивних порядків в саморазвивающуюся другу природу, воно необхідне як умова суб'єктивності» [51, с.3]. Разом з тим ідеальне є універсальною продуктивною силою через свою здатність відтворювати і перетворювати будь-який зміст об'єктивної реальності. Способом існування ідеального є різноманітні знакові комплекси - слова природних і штучних мов, схеми, карти, діаграми і т.д. Можна виділити кілька підходів до трактування ідеального.
У роботах Д.І. Дубровського [14, 15] проводиться ідея про те, що ідеальне є виключно суб'єктивне переживання, протилежне матеріального, породжене нейродинамическими процесами головного мозку суспільно розвиненої людини. Ідеальне є суб'єктивною реа...