ьш дрібні функціональні підрозділи (вторинні або похідні). Суть полягає у максимальному використанні переваг спеціалізації і уникнути перевантаження керівництва [13, С.259].
Керівники функціональних служб відповідають за виконання відповідних функцій і з цих питань дають розпорядження нижчестоящим підрозділам. При такій структурі досягається високий рівень спеціалізації, що дозволяє розробляти більш обгрунтовані і кваліфіковані рішення. Подібна система передбачає велику кількість відділів і безліч каналів, по яких віддаються розпорядження. Нижчі підрозділи отримують розпорядження від декількох вищих органів і не завжди знають, як їх узгодити на середньому і нижчому рівні, що призводить до послаблення горизонтальних зв'язків [2, С.56]. Функціональну структуру доцільно використовувати на тих підприємствах, що випускають щодо обмежену номенклатуру продукції, діють в стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають стандартних управлінських рішень [13, С.260].
До переваг функціональної структури можна віднести те, що вона стимулює ділову та професійну спеціалізацію, зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях, покращує координацію діяльності. [13, С.259]. Основні переваги структури: висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення конкретних функцій і розширення можливостей лінійних керівників з оперативного управління виробництвом в результаті їх вивільнення від підготовки відомостей з питань функціональної діяльності [2, С.56]. Недоліки. Разом з тим спеціалізація функціональних відділів нерідко є перешкодою для успішної діяльності підприємства, оскільки ускладнює координацію управлінських впливів. Функціональні відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації, що збільшує конфліктність між відділами. Крім того, на великому підприємстві ланцюг команд від керівника до виконавця ставати занадто довгою. [13, С.259].
Також до числа недоліків можна віднести [2, С.57]:
? труднощі підтримки постійних взаємозв'язків між різними функціональними службами;
? тривалу процедуру прийняття рішень та ієрархію в структурі взаємин;
? зниження відповідальності виконавців за роботу в результаті знеособлення у виконанні ними своїх обов'язків, тому що кожен виконавець одержує вказівки від кількох керівників;
- дублювання та неузгодженість вказівок і розпоряджень, одержуваних працівниками та порушення принципів єдиноначальності і єдності розпорядництва.
Із збільшенням розмірів і розвитком концентрації виробництва необхідно було знайти більш прийнятні форми управління, що відповідають характеру нових вимог виробництва. У результаті були створені комбіновані структури, що поєднують в собі переваги лінійних і функціональних структур. Найпростішими з них є лінійно-функціональні та лінійно-штабні структури.
Лінійно-функціональна структура
Основу структури складає «шаховий» принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональних підсистемах організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал і т.д.) [8, С.83]. Структура передбачає створення при основних ланках лінійної структури функціональних п...
